Методологічні підходи оптимізації рослинництва України

Abstract

На базі показників валового виробництва і урожайності зернових і зернобобових культур та соняшнику в Україні за 76 років (1945–2020 рр.) досліджено динаміку, проблеми і тенденції розвитку галузі рослинництва з позицій оптимізації та відпрацювання методологічних підходів. Дослідження проводили згідно робочих програм навчальних курсів 201 «Агрономія» у двох переміщених університетах Луганської області з використанням потенціалу агрономічних програм USAID та Українського клубу аграрного бізнесу «Агрокебети». Розроблялися підходи щодо оцінки зернових і зернобобових культур та соняшнику як провідних об’єктів трансферу на рівні зональної спеціалізації за вектором стандартизованих сировинних ресурсів та перспектив розбудови регіонального аграрного виробництва на Сході України у повоєнний період. При побудові ефективної системи рослинництва виходили з формалізації та системного підходу на принципах наскрізної координації за системної взаємодії факторів об’єкта, зони та механізмів трансферу з одного боку і диверсифікації та інтеграції продукції в інші галузі з іншого. По зернових і зернобобових культурах у блоці 2016–2020 рр. рівень мінімального виробництва (min) до середнього (x) становив 88,9%, а максимального (max) – 111,1% при акценті виробників на маржинальні культури, переході на коротку ротацію та стабільного виробництва( V=7,89%). За іншими блоками (1945–1957, 1958–1998 та 1999–2015 рр.) виділені значні коливання між міні-мальними (min) та середніми (x) – 43,4–58,9% і максимальними (max) та середніми (x) показниками – 140,8–161,6% (V=22,16–32,19%). По соняшнику блок 2016–2020 рр. характеризувася рівнем мінімального виробництва (min) до середнього (x) – 89,4%, а максимального (max) – 111,5% та стабільним виробництвом (V=1,44%). З практичної точки зору, для системної оптимізації галузі рослинництва як збалансованої системи виділяється необхідність адаптованого і оперативного оперування на рівні факторіальних чинників та їх взаємозв’язку. З цього огляду були розраховані та проаналізовані індекси (І1) валового виробництва та урожайності (І2) зернових і зернобобових культур і соняшнику, які адаптовано демонструють позиції та співвідношення між ними. За співвідношенням валового виробництва зернових і зернобобових культур: соняшнику (І1) за моніторинговий період (1945–2020 рр.) виділено зниження середніх по блокових значень (x) з 27,0 до 4,9. Прагматично важливим є виділення рівня модельно обґрунтованого співвідношенням валового виробництва зернових і зернобобових культур: соняшнику (І1), оскільки зернові і зернобобові культури та соняшник є різновекторними об’єктами трансферу щодо земельних ресурсів та оптимізації сівозмін при переході на коротку ротацію. По проаналізованій вибірці (76 років – 1945–2020 рр.) за індексом співвідношення між валовим виробництвом зернових і зернобобових культур та соняшнику – (І1) генеральне співвідношення було близьким до нормального розподілу 49,3:50,7). Згідно з правилом Парето виділяли модельні співвідношення, як відправну точку для оптимізації. Проведена апробація виділила позитивне сприйняття вищеозначених підходів виробничниками, переробниками, логістами, адміністраторами та законодавцями з одного боку та необхідність активізації системних дій, особливо в методологічному забезпеченні