Abstract:
У поетичних і прозових творах Миколи Руденка фразеологічні
одиниці становлять енциклопедійно-пізнавальне середовище як комплекс
вербальних одиниць, що є носієм мовної та мовленнєвої інформації.
Фразеографічні параметри цього середовища (імпліцитні та експліцитні) для
читача мають бути зрозумілими без додаткового коментаря. Роз‘яснення
фразеологічного значення та його відтінків, розкриття конотації, маркування
стилістичних показників, пояснення наявних контекстів виявляють тонкощі
творчої лабораторії майстра слова. Фразеологія прозових творів Миколи
Руденка відтворює ментальні риси українського народу, чому сприяють
передусім стійкі сполучення слів соматичного коду (вони становлять
близько 24,8% усієї кількості одиниць), анімістичного, релігійного,
демонологічного, антропоморфного етнокоду й морального субкоду.
Фразеологія поетичних творів відображає комунікативну компетенцію,
спрямованість і потреби ліричного героя. Тематичне групування
поетичних творів дозволяє виділити стійкі сполучення слів, використані
майстром слова для змалювання образу автора, його опонента. Тому
можемо говорити про фразеологічний портрет українського народу
в поезіях М. Руденка, а також ліричного героя і його опонента.
З допомогою фразем поет образно відтворює ставлення різних груп
населення до мови, визначає місце рідної мови в житті українського
народу. Науково-популярні твори Миколи Руденка позначені
використанням різноманітних сентенцій, що репрезентують
багатовіковий досвід українського народу, роздуми самого автора.
Порушуючи важливі питання сьогодення, письменник намагається
вивести формулу енергії прогресу, яка спонукає його до формулювання
закономірностей, що він їх помічає в житті. Філософічності науково-
популярних творів сприяє вживання прислів‘їв, висловів відомих учених
і передових культурних діячів, що вказує на інтертекстуальність мови
письменника. У цих працях митця важливе місце посідають також
загальновживані терміни, що відтворюють дух епохи.
