Abstract:
Статтю присвячено вивченню стилістичних особливостей особових
займенників у поетичних текстах періоду лютий 2022 року – квітень
2024 року. З‘ясовано емоційно-експресивне навантаження займенників
у поетичному мовленні й проаналізовано їхні стилістичні функції.
Доведено, що поетичний текст репрезентує особові займенники, що
відкривають шлях до глибин авторських почуттів і художньої образності,
як засіб звʼязку між автором і читачем. Займенники в поезії – це не
просто граматичні одиниці, а ключі до розуміння й відчуття всього
багатства поетичного світу. Особові займенники розглянуто як такі, що
змінюють свою граматичну форму відповідно до контексту, адаптуючись
до слів, з якими їх ужито. Це дозволяє їм ще більше впливати
на смислове наповнення й емоційну сферу поезії, розширюючи
можливості мови та дозволяючи висловити найскладніші почуття
й думки. Займенники в поезії стають тим складником, який збагачує
поетичний текст.
Хоча в українській лінгвістичній царині науковці акцентували
увагу на унікальності особових займенників (О. Калашник),
морфологічних формах і граматичних значеннях займенників
(М. Плющ), комунікативно-інтенційному їх потенціалі (С. Шабат-Савка),
відсутності постійного значення займенників (І. Ющук), пропонована
розвідка робить спробу розкрити потенціал особових займенників, які не
просто є морфологічним елементом мови, але й допомагають передати
найглибші почуття та враження і стають часткою світу поетичного твору
воєнного періоду. Установлено, що вживання особових займенників може значно
змінювати тон та емоційну насиченість тексту, надаючи йому
особистісного й інтимізованого відтінку; суттєво модифікує оцінні
й експресивні параметри висловлювання; є елементом внутрішнього
діалогу та конструктом риторичних питань і поширених звертань.
На підставі аналізу фактичного матеріалу з‘ясовано, що для сучасного
поетичного тексту показовою є антитеза, що становить модель особових
займенників Я – МИ, Я – ВИ, Я – ТИ, тоді як з-поміж одиничних
займенників найбільш уживаним є займенник МИ.
