Abstract:
У статті проаналізовано морфологічні риси середньополіської говірки
в царині іменних частин мови, актуалізовані в збірці прозових мініатюр
Олени Лотоцької «Ангели в намистах», яка досі не була об‘єктом
системного дослідження з огляду на функціювання в ній діалектизмів
різних рівнів мовної системи. Насамперед прокоментовано специфіку
формотворення іменників, зокрема репрезентантів кличного відмінка
скорочених імен першої відміни з притаманним території Середнього
Полісся закінченням -є, аналогійних структур родового відмінка множини з
флексією -ув, збереження давньої форми родового відмінка іменників
третьої відміни на -и. Схарактеризовано діалектні вияви рідної для авторки
говірки (с. Крупове Дубровицького р-ну Рівненської обл.) в словозміні
прикметників, найчастіше репрезентовані усіченими формами чоловічого
роду в називному відмінку однини, які наявні й у порядкових прикметниках
та ад‘єктивних займенниках, давніми стягненими формами в називному
відмінку множини з флексією -и. Водночас спостережено говіркові,
передовсім фонетичні, особливості в оформленні числівників (штири, одін,
деветь, восім та ін.). Займенникові відповідники виявляють відмінності в
структурі, фонетичному оформленні, відмінюванні й демонструють почасти
архаїчні форми. У системі діалектного займенника, представленого в
текстах, відзначаємо вживання особових займенників без приставного н-,
наявність нестягнених форм прикметникових займенників, активне
функціювання вказівного займенника гетий у різних відмінкових формах.
Зазначені морфологічні діалектизми, як свідчать напрацювання
мовознавців, відомі в інших середньополіських говірках. Нова збірка
прозових мініатюр Олени Лотоцької «Ангели в намистах», як і попередня
«Нині зозуля кувала», продемонструвала актуалізацію діалектних рис рідної
для авторки середньополіської говірки на різних мовних рівнях, зокрема й
на морфологічному, насамперед у царині іменних частин мови.
Морфологічні діалектизми органічно вплетені в тканину художнього тексту, індивідуалізують мовлення персонажів. Олена Лотоцька послідовна
у відтворенні поліського мовного колориту рідної говірки.
