Abstract:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем формування у соціальних працівників соціальної ініціативності. У статті розкрито зміст понять «ініціативність», «соціальна ініціативність майбутнього соціального працівника». Соціальну ініціативність майбутнього соціального працівника розглядаємо як інтегративну
характеристику особистості майбутнього фахівця соціальної сфери, що виявляється в соціальній активності, суб’єктивності, здатності здійснювати самостійний вибір, соціально корисні рішення, реалізувати їх та брати відповідальність за майбутній розвиток держави. Зазначено, що у структурі соціальної ініціативності можна
виокремити соціально-професійну, ціннісну, операційно-діяльнісну складові. Ціннісна складова передбачає орієнтацію на розкриття й розвиток індивідуальності майбутнього фахівця в діяльності, її змістовно-результативних і процесуально-динамічних характеристик.
З’ясовано, що виявлення соціальної ініціативності визначається спрямованістю системи мотивів, цінностей фахівця соціальної роботи та відбувається у безпосередній комунікації, в уміннях застосовувати різноманітні методи спілкування, здатності зрозуміти отримувача соціальних послуг, передбачати результати своєї діяльності, уміннях її прогнозувати. Зазначено, що на етапі професійної підготовки одним із ефективних засобів розвитку соціальної ініціативності майбутніх фахівців є підтримка їх соціальних ініціатив,
пов’язаних із можливістю ранньої професійної орієнтації та самостійною професійною діяльністю, самоосвітою. Зміст соціальної ініціативності працівника полягає у визначенні ним своїх сутнісних сил, інтересів, цінностей, які розвиваються і реалізуються в умовах професійної діяльності.
