Abstract:
Статтю присвячено аналізу соціально-історичного й педагогічного контексту, висвітленню основних положень концепції соціального виховання видатного філософа, психолога й педагога В. Зеньковського. Показано, що актуальність ідеї соціального виховання в Україні на початку 20-х років ХХ століття зумов-
лювалась драматичною соціально-економічною і соціально-політичною ситуацією, що склалась внаслідок
воєн, розрухи, голоду, поширення безпритульності й бездоглядності, державною освітньою політикою. Наголошено, що безпосереднім чинником, який спонукав В. Зеньковського звернутись до проблеми соціального виховання, став не лише стан тогочасного суспільства, а й поширення та абсолютизація в педагогічній науці
того часу принципу індивідуалізації освіти й виховання. Вчений доводив, що виховання є соціальним за своєю суттю й відображає не лише інтереси суспільства, а й інтереси і потреби самої дитини, індивідуальність
якої проявляється саме у соціумі. З’ясовано підходи В. Зеньковського щодо сутності соціального виховання, яке, на його думку, спрямоване на розвиток соціальної активності, «смаку» до соціальної діяльності, виховання в дусі солідарності, а також його основи, в якості якої розглядається природна соціальність та соціальні сили в душі дитини. Розкрито позицію вченого стосовно шляхів та засобів соціального виховання, визначення ролі сім’ї, дошкільних закладів, школи та позашкільної роботи в цьому процесі. Аргументовано, що автор глибоко розумів унікальність і незамінність кожного виховного органу, був переконаний у необхідності
їх тісної співпраці, яку вважав ідеалом соціального виховання.
