Abstract:
Статтю присвячено проблемі соціально-психологічної роботи з військовослужбовцями і ветеранами збройного конфлікту в Україні, яка дедалі стає більш очевидною і вкрай актуальною в умовах тривалого часу
ведення бойових дій. Установлено, що військовослужбовці і ветерани збройного конфлікту стали чи не найуразливішими категоріями отримання соціальних послуг, оскільки поки недосконало напрацьовані механізми здійснення соціально-психологічної підтримки через наявність комплексу проблем у військовослужбовця
(медичні, психологічні, соціальні, соціально-побутові, особистісні) та необхідність реалізації різнопрофільних завдань суб’єктами здійснення соціальної допомоги.
Під соціально-психологічної роботою з військовослужбовцями і ветеранами розуміють професійну діяльність, що має на меті допомогу воїнам подолати кризи, пов’язані з перебуванням на військовій службі, зменшити ризики дезадаптованості у цивільному житті, навчитися долати виклики, які спричинені набутою інвалідністю, тощо. До такої діяльності також належать робота з особистісними психологічними проблемами, формуванням нових соціальних навичок, адаптація до цивільного життя. Соціально-психологічна робота може бути реалізована за допомогою спеціально розроблених методик і технологій соціальної роботи, адаптованих
до особистісних потреб клієнтів-військовослужбовців. Змістовими напрямами соціально-психологічної роботи з військовослужбовцями і ветеранами будемо вважати психологічну підтримку у переживанні посттравматичних стресових розладів, психологічних станів, викликаних бойовим стресом; соціальну реадаптацію військовослужбовців і ветеранів, яка спрямовується на подолання дезадаптації у цивільному житті і допомагає воїнам зорієнтуватися у ринку праці, здійснити перекваліфікацію відповідно до можливостей і функціональності організму, наявності обмежень через інвалідність тощо; соціально-педагогічну реабілітацію, спрямовану на оволодіння новими способами соціальної взаємодії і комунікації із соціальним оточенням, що було втрачене через період ізольованості від звичного соціального середовища; соціально-інформаційну допомогу особистості в оволодінні навичками соціальної комунікації в інформаційному просторі.