Феномен зворотного зв’язку в освітньому процесі закладу вищої освіти: явний та неявний контексти

Abstract

У статті представлено сучасні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців до визначення сутності зворотного зв’язку в освіті загалом та у вищій освіті зокрема. Акцентовано увагу на тому, що розуміння сутності зворотного зв’язку в освіті суттєво відрізняється в межах біхевіористського, когнітивістського, соціокультурного підходів, теорії соціального конструктивізму. Зворотний зв’язок в освітньому процесі закладів вищої освіти розглядається як процес та результат трансляції та отримання інформації суб’єктами освітнього процесу щодо навчальної успішності, перспектив покращення освітніх результатів та стратегій навчання. Визначено типи та функції зворотного зв’язку. Представлено його найважливіші характеристики (конкретність, своєчасність, позитивність, конструктивний характер, персоналізація, діалогічність). Явний контекст зворотного зв’язку у вищій освіті схарактеризовано на основі його контрольної та оцінної функцій. Наголошено на значущості конструктивного зворотного зв’язку в процесі коментування відповідей студентів, результатів виконаних завдань. Неявний контекст розкрито відповідно до особливостей міжособистісної комунікації в освітньому процесі, невербальних засобів спілкування, «петлі зворотного зв’язку» в різних формах комунікації в університеті. Доведено актуальність формування у викладачів та студентів культури зворотного зв’язку (Feedback literacy).