dc.description.abstract |
Статтю присвячено проблемі розвитку культури читання в умовах цифровізації в
еру нон-технологій. Відзначено, що наразі процедура читання має дві практики: читання традиційне й цифрове. Підкреслено, що значний розвиток цифрове читання отримало у сфері освіти: по-перше, тому що саме освіта активно цифровізується, по-друге, в основі навчання завжди лежить
текст (відповідно й читання).
Представлено дефініцію поняття «цифрове читання» в аспекті змін процедури роботи з текстом, адже сучасний читач використовує скролінг- і скімінг- читання, F- і Z-паттерну тактику знайомства з текстом, синоптичне читання (опрацювання кількох текстів водночас). Доведено, що читання з використанням
електронних носіїв є новою практикою читацької діяльності дітей та підлітків, і
така практика має і позитивні, і негативн наслідки (зокрема, цифрове недоумство).
Схарактеризовано етапність формування свідомого читача: до-читач, читач-
початківець, вправний декодер, незалежний читач, свідомий читач. Проаналізовано характер взаємодії з текстом під чаc кожного з етапів формування читацької
компетентності. Доведено, що робота з прочитаним повинна посилюватись творчим опрацюванням текстового матеріалу за допомогою різних зображувально-імітативних творчих завдань: виготов-лення поробок з різних матеріалів, скрап-
букінг, кардмейкінг, буктрейлер, колажі, хмари тегів, фотоквести, фанфікшн тощо.
Загалом стаття розкриває одну з нагальних проблем сучасності – проблему прийняття нової практики цифрового читання в освітньому просторі, необхідність
модифікації методики роботи з текстом з метою збереження читацької і творчої
активності здобувачів освіти. |
uk_UA |