Abstract:
У статті на основі аналізу Закону України «Про вищу освіту» 2014 р. та інших
офіційних документів показано стан нормативно-правової невизначеності, у якому у 2014 – 2019 рр. опинилися педагогічні коледжі та училища, інші заклади, які раніше
мали статус ЗВО І – ІІ рівнів акредитації. Така ретроспектива важлива для визначення перспектив діяльності їх правонаступників, що постали згідно із Законом України «Про фахову передвищу освіту» 2019 р. З’ясовано основні нововведення Закону України «Про вищу освіту» 2014 р., які кардинально змінили її ландшафт: запровадження нової класифікації ЗВО України замість попередньої градації за І – IV рівнями акредитації; визначення п’яти основних рівнів і ступенів вищої освіти та критеріїв знань, умінь, які мали отримати здобувачі освіти на кожному з них; нове структурування ЗВО та інновації в системі управління ними тощо. Розкрито три етапи впровадження Закону України «Про вищу освіту»
2014 р., виявлено різночитання й суперечності між його окремими положеннями
та їх невідповідність освітнім реаліям, у яких перебували коледжі, технікуми та
прирівняні до них училища, передусім педагогічні. Проаналізовано ухвали червневих 2016 р. парламентських слухань, які окреслили комплексну програму розвитку коледжів, училищ, технікумів.
