Використання засобів народного малярства у професійній підготовці майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва

Abstract

Стаття присвячена одному з цікавих феноменів народного мистецтва – народному малярству. Автор зазначає, що народне малярство визначають як твори релігійного та світського змісту, що відображають сільський побут українців та мають ознаки сакральності і фольклорності. Підкреслено, що народні картини не тільки були окрасою житла, а й сприймалися як втілення духовності й національної пам’яті. Наголошено, що народне малювання захоплює своєю простотою та доступністю – це стрімка, графічна лінія, плавний контур, чистий локальний колір, проста та вільна композиція творів. Вказано, що прикметною стилістичною ознакою українського малярства є лінійна розробка площини. Виділено основні засоби народного малярства: колір, лінія, композиція. Зазначено, колір в народному мистецтві мав локальний характер, бо здебільшого ніс у собі певну символіку, а, відтак, складні кольори майже не використовувалися. Виокремлено, що графічна лінія слугувала засобом, який відділяє у творі кольорові площини одна від одної, проте об’єднує композицію в єдине ціле. Проаналізовано, що композиція творів народного малярства врівноважується саме за допомогою колірних мас, композиція вільна, на відміну від декоративного малярства. Визначено, що оволодіння студентами мистецьких вузів лінією, композицією, розуміння семантики кольорів, етнокультурного значення кольору, розкриває перед майбутніми художниками світ народного малярства. Студенти мають змогу освоїти різні види ліній, які застосовувалися при створенні зображень у народному малярстві; за допомогою багаторазових повторень основних вправ навчитися легко та невимушено переносити свої ідеї на папір. Таким чином молодь знайомиться з особливостями народного малювання, специфікою кольору, лінії, композиції народного малярства, залучається до просвітницької роботи; виховуються смаки майбутніх художників щодо творів справжнього народного мистецтва.