dc.description.abstract |
Україна в період Другої світової війни була однією із 40 країн світу, на території яких велись повномасштабні бойові дії, і все населення Харківщини, поряд з іншими регіонами, відчуло всю гамму наслідків мороку війни. У поданій статті досліджений стан освіти дітей на Харківщині (1941–1943 роки). У матеріалах статті відображена трагічна доля дітей типового розвитку та дітей з психофізичними порушеннями, закладів освіти й установ, в яких діти виховувались та навчались, рівень забезпечення навчального процесу. У публікації охарактеризована послідовність і пріоритетність проведення тимчасовою владою евакуації населення. З’ясовано, що все стратегічно цінне, що не було вивезено в більш безпечні регіони країни і, відповідно, могло дістатись ворогу, було знищене. Населення під час окупації, яке не мало можливості евакуюватись, залишалось у нелюдських умовах, панував повальний голод, люди масово вмирали. Щодо стану освіти в часи німецької окупації в Харкові відомо, що в місті працювало 20 народних шкіл. Велике значення для культурного й освітнього життя Харківщини мала організація «Просвіта», що складалась з проукраїнської інтелігенції, яка ставила за мету відродження українських національних ідей. Члени організації були противниками більшовистського режиму, деякі були політв’язнями і мали надії, що з приходом
Германії на території України пануватиме більш цивілізований світ, який не буде гнобити проукраїнські ідеї.
Велику увагу в статті приділено аналізу важкої долі дітей з порушеннями розвитку та установ, у яких вони виховувались. Також наведений огляд п’яти дитячих закладів, які залишились у місті – це школа-інтернат імені В. Г. Короленка для сліпих дітей, дитячий будинок в Сокольниках, дитячі будинки № 1, 2 та 7. |
uk_UA |