Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні

Abstract

Політика повоєнного відновлення України, опрацювання якої набуває ознак однієї з найважливіших передумов забезпечення національної економічної безпеки, своєю гносеологічною передумовою містить узагальнення досвіду інших країн, котрі стикнулися з аналогічними цивілізаційними викликами. Метою статті є усвідомлення вихідних базових інституціональних й організаційно-управлінських засад «Плану Маршалла» та досвіду повоєнного розвитку країн Західної Європи, Індо-Тихоокеанського субрегіону, Близького Сходу, Західних Балкан і Грузії задля визначення умов і перспектив адаптації їх підходів і механізмів в Україні в контексті подальшої розробки основ державної політики повоєнного відновлення. При цьому, дефініція вихідної категорії «державна політика повоєнного відновлення економіки» України в обмеженому розумінні може бути викладена таким чином. Це - сукупність базових теоретичних положень, організаційно-управлінських заходів і регуляторних механізмів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку країни в повоєнних умовах. За сукупністю інституціональних, економічних, науково-технічних, природоохоронних і суто військових ознак особливо необхідним визнано врахування досвіду таких країн і субрегіонів: Західної Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії як країн – найбільших за «Планом Маршалла» реципієнтів; країн Індо-Тихоокеанського субрегіону (Японії, Південної Кореї, Тайваню та В’єтнаму), виходячи з їхніх особливих науково-технічних успіхів; Ізраїлю – з урахуванням низки подібних рис України з ним щодо життєдіяльності держави і суспільства на повоєнному етапі; країн Західних Балкан (Албанії, Боснії та Герцеговини, Косово, Північної Македонії, Сербії й Чорногорії) виходячи зі спільних з ними проблем України у контексті реалізації євроінтеграційного курсу; Грузії – за сукупністю спільних інституціональних і воєнних умов. Узагальнення досвіду повоєнного відновлення на прикладі даних десяти країн і субрегіону Західних Балкан протягом понад сімдесяти п’яти років за підсумками другої світової війни та ще семи локальних війн, дав можливість визначити сутнісний зміст тих характеристик відновлювальних заходів, адаптація яких є для України корисною, та тих характеристик, котрих Україна має не припуститися.