Abstract:
У статті продовжено серію досліджень авторки, присвячених описові однієї говірки як системи. Схарактеризовано основні фонетичні та граматичні особливості говірки с. Розтоки Вижницького району Чернівецької області. Говірка належить до типових гуцульських говірок Північної Буковини; досі вона не була об’єктом докладного вивчення. Матеріалом дослідження слугували авторські записи діалектного
мовлення в говірці 2017 р. З говіркового мовлення, представленого у вигляді транскрибованого тексту, методом суцільної вибірки виокремлено діалектні риси, що стали предметом аналізу. У розвідці схарактеризовано найважливіші фонетичні, морфологічні та синтаксичні риси говірки, оприявлені в спонтанному діалектному мовленні. Проаналізовано основні фонетичні риси говірки, зокрема перезвук
а до е, перехід [т’] → [к’], [д’] → [ґ’] тощо. Особливу увагу звернено на давні локальні риси говірки, зокрема реалізацію фонеми /и/. Простежено словозміну іменних частин мови, морфологічні особливості іменників, прикметників, числівників; відзначено діалектні форми займенників, схарактеризовано особливості діалектного дієвідмінювання. Виокремлено низку діалектних прислівників, поширених у говірці. На синтаксичному рівні описано функціювання прийменниково-іменникових конструкцій, підсилювальних часток і вигуків, часте вживання підрядних речень, їх нанизування в канві діалектного тексту. Закцентовано на ізоглосах явищ, що відокремлюють говірку від суміжних буковинських і буковинських із рисами гуцульських говірок і дозволяють кваліфікувати говірку як типову гуцульську.
