Abstract:
Цінною для мовознавців, насамперед діалектологів, залишається розвідка «Малорусскій говоръ села Кобылевки, Подольской губ., Брацлавскаго уѣзда». У цій статті проаналізовано працю вченого, а також досліджено фольклорні тексти й тексти усного мовлення жителів цього регіону, подані В. Отроковським після праці. З’ясовано, що дослідник подає свою систему письма, яку застосовуватиме для точного відтворення звукового складу слів і текстів, записаних у цій місцевості,
наприклад: дь, ць – для позначення особливої м’якості приголосних (попадья), звичайну м’якість передає так – дь, ць; твердість приголосного перед голосним передає ъ: гъірчакъі, кутнъій; зберігає написання ю та я, коли вони передають два звуки, тобто на початку слова, після голосного та після твердих приголосних (йягодамы, цьульуюцьа); для вираження відтінків звуків використовує маленькі літери збоку відповідної літери ыэ, оу; для позначення придихового г на початку слів перед голосним застосовує знак ҅,рідше звичайне г, а звук, що відповідає латинському g, передає через ґ. Загалом же В. Отроковський використовував діакритичні знаки, указані в передмові «Программы для собиранія особенностей
малорусскихъ говоровъ» К. Михальчука і А. Кримського Фольклорні тексти та зразки народного мовлення відбивають певною мірою місцеві вимовні риси: у на місці ненаголошеного о; твердий р на місці нормативного р’; форми род. відм. множ. на -ый; форми 3-ї ос. одн. і множ. теперішнього часу і 2-ї ос. множ. наказового
способу на стверділий кінцевий -т; неподвоєні м’які приголосні: жытьа́, попадьа́, корін́ьа та ін. Записи пісень і казка, загадки мають важливе наукове значення і є вагомим внеском в українську фольклористику й діалектологію. Цей цікавий матеріал, який презентує основні ознаки подільського говору, може слугувати цінним і надійним джерелом для вивчення динаміки діалектного мовлення Поділля.
