Засоби ускладнення простого речення в актах Житомирського гродського уряду 1590 р., 1635 р.

Abstract

У статті проаналізовано ускладнювальні засоби простого речення в пам’ятці офіційно-ділового стилю північноукраїнського ареалу Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р. (35 справ, які спорадично охоплюють майже всі місяці вказаного року) та 1635 р. (значна кількість судових позовів за січень і лютий). Поряд з однорідними членами речення, які найуживаніші в текстах судових справ і вже були проаналізовані автором у спільній публікації раніше, доволі часто вживаними є відокремлені члени речення (248 фіксацій), які допомагали писарям уникати громіздких багатокомпонентних складних конструкцій, давали змогу уточнювати висловлення, виділяти важливі елементи судових справ. Зокрема, відзначаємо обставини способу дії, умови, часу, виражені дієприслівниковими зворотами, які функціюють у різних позиціях у реченні (на початку, у середині, у кінці); означення, переважно у формі дієприкметникових зворотів, які стоять у постпозиції до означуваного іменника; прикладки, котрі, здебільшого, пояснюють особовий займенник, іменник власну назву, характеризуючи особу з позиції спорідненості та свояцтва, уточнюючи посаду особи, про яку йдеться в судовій справі, а також доволі часто називаючи самого писаря. Спорадично в пам’ятці зафіксовано відокремлені додатки, що приєднуються переважно словом яко, частина з яких виражає обмеження, решта – виділення об’єкта з групи однорідних предметів. Водночас у досліджуваних Актах Житомирського гродського уряду, навіть усупереч вимогам офіційно-ділового стилю, який не передбачає авторських коментарів щодо описаних ситуацій, відзначаємо вставні конструкції (54 одиниці) із семантикою можливості, припущення, емоційної оцінки повідомленого, логічної впорядкованості мовлення, висновку, джерела повідомлення. З огляду на стиль пам’ятки цілком закономірно найменш уживаним ускладнювальним засобом є звертання (9 уживань). Загалом писарі Актів Житомирського гродського уряду 1590 року вживали менше ускладнювальних засобів порівняно з авторами судових справ 1635 року.