Артикуляційний підхід у формуванні штрихової майстерності скрипаля: термінологічний аспект

Abstract

У статті здійснено термінологічний аналіз проблеми формування штрихової майстерності майбутніх скрипалів на основі артикуляційного підходу. Проаналізовано педагогічні й музикознавчі уявлення щодо сутності штрихової техніки виконавця. Виявлено різні підходи до класифікації штрихів. На основі аналізу літератури з методики навчання гри на струнно-смичкових інструментах, виявлено, що автори праць кінця ХІХ – ХХ століття часто ототожнювали штрихи з виконавськими прийомами й розподіляли їх в контексті рухово-технічної специфіки гри на інструменті. Підкреслено, що вибір комплексу виражальних засобів, у тому числі й штрихів, для втілення художнього образу музичного твору залежить від багатьох чинників – стилю епохи, образної сфери, жанрового характеру, специфічних особливостей творчості композитора виконуваного твору, індивідуального виконавського стилю самого виконавця тощо.