Abstract:
З’ясовано шляхи вирішення наукової проблеми щодо удосконалення методології біотичної діагностики антропогенної трансформації лісових екосистем на синекологічному рівні аналізу змін їх структурно-функціональних компонентів. Зміни функціональних показників та параметрів угруповань фіксуються залежно
від генезису антропогенного чинника, характеру, інтенсивності і масштабу його впливу та відновлюваності екосистем, але лише за наявності тісного кореляційного зв’язку між найчутливішими структурно-функціональними компонентами (трав’яним ярусом, лісовою підстилкою, поверхневим шаром ґрунту, деревостаном), а також за збереження цілісності консортивних зв’язків. Запропоновано концептуальну модель
діагностики порушення людиною лісових екосистем різного функціонального призначення за станом і розвитком консортивних зв’язків продуцентів, консументів, редуцентів (на прикладі рослин, грибів, птахів) через якісні та кількісні параметри відповідних структур, принципи її застосування. Наведено структуру біодіагностичного дослідження консорцій як синекологічної одиниці.
