Abstract:
Географічний народний лексикон – один із фрагментів лінгвістичного світогляду, який відображає і загальні, і специфічні ідеї народного сприйняття навколишнього середовища. Особливості національно упереджених одиниць люди сприймають та класифікують індивідуально, проте в їхньому світогляді є багато спільного. Тематичне
обґрунтування, пов’язане з географічними назвами, призвело до багатої термінології у слов’янських мовах. З цієї причини лінгвісти цікавляться згаданими вище лексичними одиницями. Народна географічна термінологія українських
східнослобожанських говірок Луганщини ще не була предметом спеціального вивчення. У розвідці розглянуто географічні народні терміни, теоретично обґрунтовано важливість їх вивчення, зображено специфіку їх функціювання, звернено увагу на дослідження лінгвістів щодо аналізованих найменувань у всьому слов’янському просторі. Авторка встановлює структуру тематичної групи лексики, у якій виділяє народні географічні терміни на позначення рельєфу та його частин,
географічних об’єктів, пов’язаних з рельєфом, рослинного покриву, форм
водного ландшафту та його частин. У середині цих груп виділено лексико-семантичні об’єднання, нерівнозначні за обсягом, що виявляє ідеографічну своєрідність досліджуваної тематичної групи. У результаті семантичного, етимологічного, словотвірного аналізу виокремлено загальновживані, діалектні й специфічні географічні терміни та їхні значення, виявлено особливості їхнього функціювання в говірках Луганської області в зіставленні із іншими слов’янськими мовами,
українською літературною мовою та її діалектами. Окремі явища скартографовані, що допомагає виявити просторову проєкцію тематичної групи лексики в українських східнослобожанських говірках Луганщини, дає змогу вивчити зону мовного контактування, з’ясувати особливості розвитку семантики лексем цієї тематичної групи. Праця сприяє поглибленню теорії опису семантики діалектного слова й значення конкретних назв у загальнолінгвістичному аспекті.
