Робота з соціальним оточенням сім’ї в процесі реінтеграції

Abstract

В статті розкрито методику роботи з найближчим оточенням дитини, яка сприяє забезпеченню оптимальних умов реінтеграції. Партнерська взаємодія між батьками, родичами, іншими значущими особами, фахівцями соціальної сфери, практичними психологами, залученими спеціалістами та організаціями впливає на цілісний добробут дитини на різних рівнях соціальної взаємодії. Реінтеграція дитини має відбуватися, як поступовий і контрольований процес. Постійні зміни в умовах надання опіки, формах влаштування шкодять розвитку дитини, формуванню прив’язаностей, тому під час цього процесу потрібно уникати раптових перемін та суперечливих рішень. Автором проаналізовано специфіку процесу реінтеграції дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено три рівні соціальної взаємодії, характерної саме для цієї категорії дітей: чуттєвоемоційний, емоційно-соціальний, соціально-інституційний рівень. Охарактеризовано наслідки специфічних умов утримання та проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в інтернатних закладах, а також умови, необхідні для досягнення благополуччя дитини. У такому контексті процес реінтеграції певною мірою уподібнюється процесу соціалізації особистості, що передбачає активне входження індивіда в усі соціальні інституції. Представлено технології складання карти соціального оточення, яка надає більш детальну, обґрунтовану відповідь відносно якості та функціонування соціальних зв’язків клієнта; екомапи, для виявлення низки взаємних впливів між клієнтом та людьми, пов’язаними з клієнтом, відповідними соціальними інституціями, оточенням. На основі аналізу міжособистісних зв’язків і відносин спеціаліст визначає важливих і значимих осіб для дитини і спільно з дитиною досліджує можливість організації зустрічі в рамках соціальної мережі, на яку можуть прийти люди, зазначені в карті соціального оточення.