dc.description.abstract |
У статті розглянуто особливості теорії наукового пізнання К. Поппера, показано вплив обґрунтованих ним гносеологічних принципів на підходи до вдосконалення освіти й виховання.
З’ясовано принципові відмінності еволюційної епістемології видатного філософа від традиційної емпірико-сенсуалістичної теорії пізнання, згідно з якою знання вливаються в нас ззовні че¬рез органи чуття. К. Поппер доводить, що людина надзвичайно активна в здобуванні знання, і інформація не вливається в неї з довкілля, а, навпаки, людина досліджує навколишнє середовище й активно «висмоктує» з нього інформацію. Зроблено акцент на тому, що людина не лише активна, а й критична щодо отриманої інформації. Представлено результати здійсненого К. Поппером критичного аналізу освіти, виокремлені ним недоліки освітнього процесу в школах (невідповідність вродженим людським якостям, пасивність учнів у процесі навчання) та запропоновані шляхи їх подолання. Висвітлено по¬зицію філософа щодо особливостей державного контролю над освітою, його уявлення про цілі освітньої діяльності, необхідність залучення учнів до конструювання змісту навчання, про зміну характеру взаємин між учасниками освітнього процесу, узагальнення щодо перетворення навчання на процес розв’язання учнями проблем, розвиток у них критичного мислення. |
uk_UA |