Взаємозв’язок та взаємозалежність самостійної роботи студентів і потенціалу соціуму

Abstract

У статті охарактеризовано компоненти готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності (когнітивний, праксікологічний та особистісний), що складають структурні компоненти системи професійної підготовки студентів вищого навчального закладу; визначено сутність самостійної (позааудиторної) роботи студентів, яка вміщує навчально-дослідну, науково-дослідницьку роботу студентів з метою оволодіння фундаментальними знаннями, професійними вміннями та навичками діяльності за профілем, досвідом творчої, дослідницької діяльності та сприяє розвитку самостійності, відповідальності і організованості, творчого підходу до вирішення проблем навчального і професійного рівня, а також як організований процес. Надано характеристика потенціалу соціуму, що являє собою сукупність соціальних явищ внутрішньо індивідного, інтеріндивідного і метаіндівідного. Доведено що: самостійна робота студента є різновидом соціальної діяльності, яка спрямована на засвоєння соціального досвіду, хоча носить індивідуальний характер, але є соціальним за змістом, так як створює для навчальної діяльності, для соціуму соціально-значимий результат; різниця самостійної роботи студента і соціуму полягає в тому, що вона лише елемент соціуму, мета якої – підвищення рівня знань, навичок і умінь на основі використання різноманітного соціального досвіду, а в цілому – використання потенціалу соціуму для вирішення власних завдань. На основі діяльності всіх суб’єктів організації самостійної роботи студента (педагога, тьютора, представників соціальних інститутів і самого студента) визначено, що вона може розглядатися як соціостворюючий чинник складових соціуму і розвитку можливостей студента.