Abstract:
У теоретичній розвідці з актуального питання сьогодення як навчання культури мовлення майбутніх учителів початкових класів зроблено спробу теоретично описати деякі відомі погляди, визначення науковців-лінгвістів щодо зазначеного терміна, з’ясувати наскільки мовознавці є єдиними в тлумаченні цієї категорії. А також на основі поданих понять автором охарактеризовано яким має бути мовлення майбутнього вчителя початкових класів, щоб бути взірцем для молодшого школяра у його навчанні в загальноосвітньому закладі. Аналіз різних педагогічних джерел дає можливість говорити про традиційно усталені комунікативні якості культури мовлення загалом, і вчителя зокрема – це правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість, благозвучність, чистота, емоційність, поліфункціональність тощо. Серед аспектів вияву культури мовлення виділяємо естетичність: використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним; комунікативну доцільність: недостатньо правильно говорити та писати, треба ще вміти вживати слова та вирази відповідно до комунікативної ситуації. Зауважено, що культуру мовлення вчителя має забезпечити: правильність професійного висловлювання, пов’язану з дотриманням мовної норми на фонетичному, лексичному, граматичному, словотворчому, стилістичному рівнях; точність формулювань (тобто сувору відповідність між словом і тим поняттям, яке цим словом позначається), оскільки поняття «точність» включає два аспекти: точність у відображенні дій і точність висловлення думки у слові; чистоту мовлення, тобто відсутність у ньому елементів, не пов’язаних з нормами літературної мови: штампів, смислово-неповнозначних слів (власне, власне кажучи, певним чином, фактично та ін.), діалектизмів, просторічних слів, а також слів і словосполучень, у яких допускаються помилки інтерферентного характеру, зумовлені впливом інших мов на українське мовлення студентів.
