Соціологія в умовах кризи і війни: проблема методологічної спроможності

Abstract

В статті українська криза і війна в Донбасі розглядаються як виклики, що постали перед соціологією. В першу чергу вони виникли як проблеми перед українським соціологічним співтовариством. В ньому відповідь на них виявилася ускладненою внаслідок того, що емпіричні дослідження в нашій країні в переважній більшості зорієнтовані на виконання якихось сервісних завдань. Частіше за все вони виконуються для тієї чи іншої фракції правлячого класу. Внаслідок цього результати емпіричних соціологічних досліджень знаходять застосування в маніпулятивних технологіях влади. Українські проблеми є окремим виявом загальносвітових проблем в розвитку соціології. В ній внаслідок перетворення на інструмент демократії (супровід виборчих кампаній, референдумів, моніторинг громадської думки для владних інституцій і громадянського суспільства) відбувся методологічний зсув, внаслідок якого була втрачена єдність теоретичного і емпіричного рівнів. Загальною теорією емпіричної соціології в кількісних дослідженнях стала статистика, яка в свою чергу має математичне обгрунтування. Це провокує розповсюдження плаского статистичного функціоналізму і методологічного номіналізму. Якісні емпіричні дослідження своїми теоретичними передумовами мають етнографію, соціальну і культурну антропологію. Для того, щоб соціологія могла відповісти на виклики сьогоднішнього суспільства в ній повинна бути поновленою єдність теоретичного і емпіричного рівнів при домінуванні першого. Для цього потрібен новий теоретичний синтез, основою якого мусять стати світ- системний аналіз, екологічна соціологія і теорія Другого модерну. В цьому світлі українську кризу і війну в Донбасі вдасться занурити в загальносвітовий контекст і пояснити суперечностями сучасної світової капіталістичної системи, а не просто психологічною неадекватністю того чи іншого лідера чи, що ще гірше, етнічними факторами. В такому випадку спроби покласти відповідальність за суспільні негаразди на мешканців регіону втратять навіть видимість науковості і їх можна буде класифікувати так, як вони того заслуговують, а саме, як маніпулятивну технологію на користь однієї з фракцій правлячого класу.