Концептологічний аналіз художнього простору в романі Герберта Уеллса „Машина часу” (в перекладі на російську мову)

Abstract

У статті розглядаються особливості моделювання художнього простору у романі Герберта Уеллса „Машина часу” через складну систему концептів верх, низ, страх, темрява, світло. Постійна взаємодія цих концептів призводить до підвищеної проникності їх меж, до безперервного обміну концептуальними ознаками. Художній простір в романі Герберта Уеллса носить виражений вертикальний характер. Ми виділили в художньому просторі універсальну ось концептів верх – низ і проаналізували її. Рух по вертикальній осі концептів верх – низ здійснюється протягом усього роману. У романі „Машина часу” ознаки концепту верх набувають розмиті обриси, так як на них накладаються ознаки концепту низ. У романі Герберта Уеллса емотивний концепт страх утворює зрощення з концептами тьма та світло. Страх об'єднує різні рівні художнього простору роману. Бінарні концепти тьма – світло активно моделюють художній простір у романі Герберта Уеллса „Машина часу”. Ці концепти тісно пов'язані з бінарною опозицією концептів верх – низ. Крім того вони виконують онтологічну, гносеологічну, аксіологічну та естетичну функції. Дослідження особливостей художнього простору у романі Герберта Уеллса „Машина часу” відкриває можливості для подальшого дослідження художньої моделі світу Герберта Уеллса та проблем моделювання художнього простору в художніх творах.