Структура механізму стратегічного управління стійким розвитком відновлюваної енергетики

Abstract

У роботі розглянуто зміст різноманітних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на стійкий розвиток відновлюваної енергетики з метою формування механізму стратегічного управління її стійким розвитком. Стійкий розвиток відновлюваної енергетики визначається комплексною дією чинників зовнішнього і внутрішнього середовища – умови, причини, параметри, показники, що чинять дію на економічні, виробничі процеси і на результат виробничої, економічної діяльності. Зниження стійкого розвитку – це поєднання чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, що негативно впливають на фінансово-господарську діяльність, виробництво, які підвищують неефективність, збільшення витрат, що призводять до появи нових негативних наслідків. У ринкових умовах стійкий розвиток відновлюваної енергетики варто сприймати як конкурентний потенціал і можливість розвитку, включаючи нові напрями діяльності. Стратегічне управління стійким розвитком повинно розглядатися у рамках оперативного реагування на ситуацію і регулювання процесом внутрішніх змін, тобто своєчасна адаптація до динамічного зовнішнього середовища з метою попередження відхилень від заданої мети і виникнення кризових ситуацій. При цьому стратегічне управління стійким розвитком відновлюваної енергетики повинно не лише забезпечити ліквідацію негативних причин, але і забезпечити ефективність і конкурентоспроможність. Механізм стратегічного управління стійким розвитком розуміють як взаємозв’язок багаторівневої системи структур, пов’язаних правовими нормами, що дозволяють енергетичній галузі стабілізувати свою виробничо-господарську діяльність, виявити новий потенціал і підвищити його здатність до оновлення.