dc.description.abstract |
У статті розглянуто теоретичні аспекти вивчення метафори з урахуванням її міжгалузевого характеру. Аналіз наукових засад виникнення метафори дозволяє глибше проникнути в суть цього явища й розглядати його як один зі способів подання накопичених людиною знань, способів розкрити взаємозв’язок між об’єктами дослідження різних наук. Огляд наукових праць, енциклопедичних і словникових видань, присвячених проблемам метафоризації, підтверджують той факт, що інтерес до метафори сприяв не лише взаємодії найрізноманітніших напрямків наукових досліджень, але і їх поєднанню. Базою для наукової побудови низки лінгвістичних концепцій, що розробляються в контексті сучасної теорії мови, слугували основи теорії метафори, закладені представниками філософської думки. Зазначено, що сучасний підхід до аналізу метафори базується на визнанні її складності й багатоаспектності. У мовознавстві метафору розглядають у семасіологічному, ономасіологічному, поетико-стилістичному, лінгво-філософському та етнолінгвістичному підходах. У науковій літературі метафору потрактовано як один з головних шляхів утворення переносного значення слова, як зміну значень мовних одиниць і як розвиток мовної семантики; розглянуто в аспекті загальних принципів номінації та з огляду на її тлумачення як одного з тропів; проаналізовано як когнітивний процес, як інструмент пізнання й систематизації людиною дійсності, як спосіб світобачення, моделювання світу й творення самої мовної картини світу. Особливу увагу звернено на те, що наукове вивчення цієї проблеми передбачає дослідження поетичної, мовної, художньої й мовленнєвої метафори; асоціативних уявлень, антропоцентричного підходу у вивченні мови; протиставлення міфу і метафори, порівняння і метафори; формування експресивного, емоційного, оцінного характеру та семантичних ознак метафори. Метафору розглянуто як результат процесу образного мислення, що поєднує різні поняття за аналогією та асоціацією в одному мовленнєвому акті. |
uk_UA |