Амбівалентність монтажу в образотворчому мистецтві

Abstract

У даній статті розглянуті особливості створення колажу і цілі, поставлені перед художником, який працює в даній техніці. Когнітивний дисонанс, що наступає при сприйнятті колажу, провокує глядача, вражає. Так як ціле створюється з окремих, часто несумісних між собою фрагментів, виникає неоднозначне відношення до кінцевого зображення. Подвійність зчитування, отриманої візуальної інформації за допомогою монтажу, змушує глядача відчувати інтелектуальне й емоційне напруження для того, щоб зрозуміти сенс, закладений митцем. Подвійність сприйняття полягає в процесі сприйняття кінцевого зображення, так як воно читається покроково фрагментарно і, одночасно, цілісно. Надзавдання монтажу для художника полягає в підпорядкуванні різнорідних самостійних елементів головній меті, новому змісту. Методи ж досягнення даної мети можуть бути різними. Іноді ідея диктує метод деформації окремих фрагментів для отримання цілого, а іноді випадково вибрані автором фрагменти при компонуванні створюють новий сенс і слугують одній ідеї. Під час перегляду роботи з використанням монтажу, глядач відчуває постійне психоемоційне напруження. Таким чином відбувається ментальне співавторство глядача з митцем. Той, хто дивиться на роботу, формує образ хоч і уявно, але так само активно, як і митець, який зробив її практично. За рахунок «повного включення» глядача в процес інтелектуальної обробки візуальної інформації, твір мистецтва стає динамічним при фактичній своїй статиці. Монтаж як метод створення твору образотворчого мистецтва буде розглянуто в таких прийомах, як бриколаж, колаж і ассамбляж, інсталяція.