Структура й ареальна характеристика лексики традиційного ткацтва в українських східнослобожанських говірках

Abstract

У дисертації подано опис складу й семантичної структури та просторової поведінки лексики традиційного ткацтва в українських східнослобожанських говірках південно-східного наріччя у зіставленні з іншими діалектами. Здійснено ономасіологічний аналіз назв технологічних операцій, прийомів і способів обробки сировини, продуктів виробництва та інших ткацьких реалій. Доведено, що, незважаючи на архаїзацію, промисел відносно добре зберігся на рівні мовної свідомості й засвідчує зв’язок з екстралінгвістичними реаліями двох планів: матеріальним виробництвом та міфологічними уявленнями, які визначають способи й засоби номінації реалій та їх частин. Проаналізовано східнослобожанські генуїнні та статуальні вербальні засоби ткацтва у слов’янському контексті, що уможливило виділення ряду паралелей і міждіалектних зв’язків. Досліджена просторова поведінка ареально релевантної лексики й семантики, що дозволило за рядом ознак (набір репрезентантів семи; маніфестанти, уживані спорадично; назви-гетероніми, які функціонують в одній говірці) на території східнослобожанських говірок окреслити західний, центральний та східний мікроареали. Репрезентований у роботі матеріал виявлено автором експедиційним шляхом.