Загальні назви їжі в українських східнослобожанських говірках

Abstract

Статтю присвячено актуальному питанню сучасної лінгвістичної науки – дослідженню місцевих територіальних діалектів. Підсилений інтерес мовознавців до глибокого й комплексного вивчення лексики народних говорів зумовлено низкою причин, серед яких і зацікавленість науковців матеріальною й духовною культурою свого народу, історією розвитку рідної мови. Східнослобожанські говірки, які належать до новостворених і постали внаслідок заселення й дозаселення Слобідської України, уважають ще малодослідженими, тому їх усебічне вивчення, зокрема й системні описи різних тематичних груп лексики, і до сьогодні залишаються актуальним завданням української діалектології. Їжа як повсякденна потреба людини найповніше розкриває щоденне життя народу, його побут, традиції, харчові вподобання, обмеження й заборони, тому є цінним джерелом для дослідників. У пропонованій розвідці на фактичному матеріалі, зафіксованому в селах Східної Слобожанщини, здійснено лексико-семантичний аналіз загальних назв поживної та непоживної їжі, назв, пов’язаних з процесами приготування їжі, найменувань на позначення роду діяльності людини, яка займається приготуванням їжі тощо. У процесі дослідження з’ясовано кількісний склад репрезентантів аналізованих сем, їхню функціональну активність. Особливу увагу приділено виявленню лексико-семантичних паралелей у віддалених та суміжних говірках інших діалектних континуумів, оскільки генетичною основою для виникнення й становлення східнослобожанських говірок були полтавські, подільські, центральнослобожанські говірки. У світлі виявлення динамічних процесів у лексиці як рухомого складника мови, номени лексико-семантичної групи „Загальні назви їжі” проаналізовано на предмет визначення статичного й динамічного, а також трансформаційних процесів, які відбуваються в семантиці досліджуваних мовних одиниць. З цією метою під час опису було здійснено порівняльний аналіз зафіксованих маніфестантів з історичними лексикографічними та етнографічними джерелами, що дало змогу відстежити просторову поведінку лексем на двох часових зрізах – синхронному та діахронному.