Шкодочинність бур’янів у посівах соняшника в умовах Лівобережного Степу України

Abstract

Поряд зі зниженням біологічної продуктивності бур’яни завдають технологічного збитку, погіршують якість посівів та економічну ефективність вирощування сільськогосподарських культур. Якість механізованого вирощування та садіння значно знижується. Автори провели дослідження щодо визначення шкідливості автотрофних і гетеротрофних бур’янів у посівах соняшнику в умовах Лівобережного Степу України. Встановлено динаміку варіації врожаю залежно від виду бур’янів та їхньої кількості. Виявлено, що сходи бур’янів з’являлися в період від початку польових робіт до закриття домінуючого агрофітоценозу. У модельному досліді визначали втрату врожаю від наявності певних сегетальних видів й ступенів їхньої шкідливості в посівах залежно від кількості. Результати дослідження показали, що найбільша втрата врожаю припадає на посіви соняшнику, де зростав латук татарський. Виявлено, що на відміну від непаразитних зелених бур’янів гетеротрофні бур’яни тісніше пов’язані з рослинами-господарями. У середньому за наявності 10 шт./м2 вовчка соняшникового втрати врожаю насіння складали 0,3 т/га, або 14,1 %, 20 шт./м2 – 0,7 т/га (24,7 %), 30 шт./м2 – 1,0 т/га (35,4 %) відповідно. Отже, бур’яни-паразити, а також автотрофні мають значний вплив на зниження врожаю соняшнику. Оскільки соняшник – це просапна культура, досить тривалий час можна здійснювати контроль над сегетальними рослинами в його посівах. Тому постійний контроль за чистотою агрофітоценозу щодо наявності сегетальних видів є необхідною складовою комплексу заходів, спрямованих на отримання високих і стійких врожаїв цієї культури.