До питань про особливості професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів

Abstract

У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування професійної компетентності інженера-педагога, яка обумовлена постійною трансформацією соціального досвіду, реконструкцією сфер освіти, появою всіляких різновидів авторських педагогічних систем, зміною рівня запитів соціуму до фахівця. Визначено сутність, зміст і структура професійної компетентності інженерапедагога, виділено взаємозумовлені структурні компоненти професійної компетентності: мотиваційно-вольовий, функціональний, комунікативний і рефлексивний. Мотиваційно-вольовий компонент містить у собі: мотиви, цілі, потреби, ціннісні установки, стимулює творчий прояв особистості в професії; припускає наявність інтересу до професійної діяльності. Функціональний компонент проявляється у вигляді знань про способи педагогічної діяльності, що необхідні учителю для проектування й реалізації тієї або іншої педагогічної технології. Комунікативний компонент включає вміння ясно й чітко викладати думки, переконувати, аргументувати, будувати докази, аналізувати, висловлювати судження, передавати раціональну й емоційну інформацію, установлювати міжособистісні зв'язки, погоджувати свої дії з діями колег, вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ділових ситуаціях, організовувати й підтримувати діалог. Рефлексивний компонент проявляється в умінні свідомо контролювати результати своєї діяльності й рівень власного розвитку, особистісних досягнень. Розкриті функції та деякі елементи професійної діяльності інженера-педагога, що є основними аспектами у формуванні професійної компетентності особистості в процесі навчання у вищому навчальному закладі.