Abstract:
У статті аналізуються суспільні трансформації через призму історичних просторових морфології. Показані зміни сприйняття простору у взаємозв'язку з соціально-історичними трансформаціями. У первісному суспільстві фізичний простір земної поверхні був опанований і соціально сегментувався життєдіяльністю племені та родових общин. Родовий простір був для людини сакрально унікальним. Ця форма відношення людини до простору може бути названа топофілієй. Вона зумовлює відповідні норми поведінки людини в такому світі. З переходом до традиційного суспільства головною просторової морфологією виступили імперії. На зміну прив’язаності до власної території приходять експансіонізм, жага чужих територій. Колишні провінції імперії виявляються самодостатніми в культурному і господарському відношенні і стають місцем розвитку більш життєстійких націй. Структурними елементами нації стали регіони, які на власному рівні інтерпретували національну культуру, тому регіони мають більше значення для націй ніж провінції для імперій. З кожною суспільною трансформацією відбувається перманентна пульсація простору. Для конкретних просторових морфологій визначені адекватні механізми політичного керівництва. Актуальним стає вивчення суспільних трансформацій через розуміння нових просторових морфологій – глобалізації та регіоналізації, які є визначальними рисами інформаційного суспільства.
