Резильєнтність як чинник успішної професійної діяльності працівників соціальної сфери

Abstract

У дослідженні проведено ґрунтовний аналіз теоретико-методологічних засад формування резильєнтності працівників соціальної сфери. Визначено сутність поняття резильєнтності як ключової складової особистісного ресурсу, що забезпечує ефективну адаптацію до стресових ситуацій і впливає на успішну професійну діяльність соціальних працівників. Також розглянуто психологічні чинники, що сприяють розвитку цієї якості, зокрема, емоційна стабільність, здатність до саморегуляції, підтримка соціальних контактів і здатність до рефлексії. Окремо досліджено умови, які забезпечують формування резильєнтності в професійній діяльності, такі як організаційна підтримка, навчання та психологічне наставництво. Окрему увагу приділено впливу резильєнтності на ефективність і результативність роботи працівників соціальної сфери, підкреслюючи, що високий рівень цієї якості сприяє зменшенню професійного вигорання і підвищенню мотивації. За результатами емпіричного дослідження було здійснено діагностику рівня резильєнтності серед працівників соціальної сфери, що дозволило оцінити їх здатність до адаптації в умовах стресу. На основі отриманих даних була розроблена та впроваджена програма розвитку резильєнтності для соціальних працівників, що включає тренінги, психотерапевтичні практики та методи підвищення емоційної стійкості. Аналіз ефективності цієї програми показав позитивні зміни в рівні резильєнтності працівників та покращення результативності їх професійної діяльності, зокрема у зниженні рівня стресу та покращенні взаємодії з клієнтами.