Abstract:
Стрімкий розвиток цифрових технологій та тотальна трансформація способу мислення людей у зв’язку з
удосконаленням штучного інтелекту зумовлюють необхідність формування критичного мислення та медіаграмотності особистості. Проблема загострюється через повномасштабне вторгнення рф на територію України, що супроводжується і ментальною війною в ЗМІ та соціальних мережах.
Метою статті є аналіз понять «критичне мислення» та «медіаграмотність» для подальшого розуміння
шляхів протистояння дезінформації громадянами України.
Автори зазначають, що критичне мислення розуміється в трьох векторах: як спосіб або певний тип мислення, як мислення, засноване на цінніснісно-смисловій сфері, як система / технологія. У межах розвідки сутність
критичного мислення визначено як тип мислення, заснований на логіці, самостійності та рефлексії та системі
ціннісно-смислових координат особистості.
Медіаграмотність у сучасному науковому полі визначається у межах різних підходів: критично-аналітичний
(ототожнюється з критичним мислення та визначається як здатність критично осмислювати інформаційний
потік), культурологічний (розглядається в контексті загальної культури та як здатність тлумачити сутність
та контекст медіатекстів), технологічний (опанування цифрових інструментів, розуміння алгоритму роботи
медіа, програмування та кібербезпека), соціально-комунікативний (здатність ефективно взаємодіяти в медіапросторі, використовуючи навички комунікації) та етичний (здатність розуміти моральні та правові норми в
роботі з інформацією, дотримуватись доброчесності, усвідомлювати відповідальність за поширення контенту
та дотримуватися принципів інформаційної безпеки).
Медіаграмотність у межах статті визначається як здатність отримувати, аналізувати, оцінювати та
створювати інформацію в різних формах і через різні медіаканали на основі критичного мислення, розуміння
принципів функціонування медіа, а також усвідомлення впливу інформаційного контенту на індивідуальні та
суспільні уявлення.
Компаративний аналіз категорій «критичне мислення» та «медіаграмотність» дає змогу визначити їх спільні (ефективний аналіз інформації, робота з певним контентом, уникнення когнітивних викривлень та упереджень, самостійність та обґрунтованість висновків) та відмінні риси (критичне мислення є більш ґрунтовним
поняттям, має широку сферу застосування, уміщує значний спектр компетенцій, має велику практичну значущість).
