Теоретична модель технології формування критичного мислення громадян

Abstract

У сучасних умовах глобалізації, інформаційної насиченості та соціально-політичної нестабільності формування критичного мислення громадян набуває особливої ваги. Суспільство потребує активних, свідомих та відповідальних громадян, здатних аналізувати інформацію, формулювати незалежну думку, ухвалювати обґрунтовані рішення та протистояти маніпуляціям. У цьому контексті критичне мислення виступає не лише як інтелектуальна здатність, а й як необхідна умова ефективної участі у демократичних процесах та сталого розвитку держави. Це зумовлює необхідність моделювання відповідної технології формування критичного мислення громадян. Визначено, що сутність поняття «педагогічна технологія» розглядається у межах трьох провідних підходів: процесуального, системного, інструментального. Автори розуміють сутність дефініції «педагогічна технологія» як науково обґрунтовану систему організації освітнього процесу, що містить цілеспрямовану послідовність дій викладача та здобувача (процесуальний підхід), структуровану взаємодію компонентів освітнього процесу (системний підхід) та використання ефективних методів, засобів і технологічних інструментів для досягнення прогнозованих результатів (інструментальний підхід). Поняття «технологія формування критичного мислення громадян» трактується як цілеспрямована, заздалегідь спроєктована, планомірно реалізована, упорядкована сукупність дій щодо упровадження певних методів, засобів і прийомів, спрямованих на формування критичного мислення особистості. Структурними компонентами технології визначено інтегральну сукупність таких компонентів: цільовий (мета технології), концептуальний (базується на ціннісносмисловій освітній парадигмі, що вміщує наукові підходи: аксіологічний, середовищний, когнітивний, рефлексивно-діяльнісний, герменевтичний; а також принципи: особистісної орієнтації, ціннісно-смислової визначеності, смислотворення, діалогічності та проблемності, відкритості, рефлексивності), суб’єктний (суб’єкти технології), змістовий (напрями роботи з різними суб’єктами), процесуальний (пропедевтичний, діагностичний, основний та рефлексивний етапи), інструментальний (сукупність форм, методів, засобів та прийомів роботи з різними суб’єктами), результативний (визначає прогнозований результат). Авторами представлено модель відповідної технології, що дасть змогу узагальнити практичне розуміння її реалізації.