Органи місцевого самоврядування як суб’єкт системи соціального захисту дітей у територіальній громаді

Abstract

У статті досліджуються функції органів місцевого самоуправління в системі соціального захисту дітей у процесі децентралізації влади. Найбільшим викликом для влади після узгоджень з громадами та затвердження перспективних планів, є створення надійного середовища для дітей і дорослих, у тому числі для тих сімей, які мають складні життєві обставини або опинилися в групі ризику і потребують соціальної допомоги. Як показує здійснений аналіз теоретично-практичного матеріалу і законодавчих актів, влада в більшості випадків реагує лише на кризові ситуації, а дії що спрямовані на запобігання уразливості сім’ї, залишаються поз увагою. Це зумовлює пошук додаткових ресурсів і шляхів. Зараз у цьому напряму активно держава співпрацює з міжнародними та неурядовими організаціями, які розробляють проєкти на кшталт «Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді» (Семикіна, 2020). Основними напрямами реформи соціальних послуг є доступність, подолання складних життєвих обставин, опіка і догляд за дітьми. Автор визначає поняття «громада» як територіальне об’єднання, спільноту зацікавлених людей і орган місцевого самоврядування та адміністративно-територіальну одиницю. Подана стисла характеристика нормативно-правової бази, яка зумовлює функції органів місцевого самоуправління і держави у забезпеченні й реалізації права дітей на сім’ю. Прослідкована актуальність соціальних послуг у громаді й створення центру соціальних послуг. Розкрито про міжвідомчу діяльність державних та громадських організацій у системі соціального захисту, створення міжвідомчої комісії для виявлення дітей, які постраждали від насильства, а також склад міждисциплінарної команди та механізм взаємодії. Таким чином, органи місцевого самоврядування є складниками системи соціального захисту дітей. Необхідними умовами ефективності такої діяльності є налагодження та розвиток взаємодії й партнерства між органами місцевого самоврядування, виконавчої влади, закладами соціально-педагогічного спрямування та громадськими організаціями; створення системи соціальних послуг у територіальній громаді, у тому числі спрямованих на дітей. Особливо це актуально в умовах воєнного конфлікту, коли загрози збільшуються у десятки разів, а ресурси, на жаль, мають обмежений характер.