Abstract:
За сучасних умов нової української школи (НУШ) постає
питання щодо нових підходів до організації і змісту навчально-виховної
діяльності. Важливе місце серед них посідає один із перспективних напрямів
сучасної педагогіки – музейна педагогіка, що вирішує проблеми формування
особистості, а саме: розумовий розвиток, формування психічних рис,
соціальний розвиток. Людська особистість розвивається в діяльності та під
впливом середовища. Невід’ємною складовою навколишнього середовища є
музеї. Музеї збирають, вивчають і зберігають історико-культурну спадщину,
сприяють підвищенню культурно-освітнього рівня населення, поширенню
знань про людину та навколишнє середовище, служать духовному розвитку
суспільства. Сучасний музей – це і своєрідний комунікаційний майданчик, в
якому відбувається специфічний процес комунікації – відвідувача з
екскурсоводом, відвідувача з експонатами, відвідувачів між собою.
У статті звертається увага на те, що музейні екскурсії – це особливі
екскурсії, які не схожі ні на які інші, тому і підготовка до їх проведення також
буде відрізнятися. Екскурсовод має враховувати усі особливості музею, у
якому планується проведення екскурсії, досконало дослідити та вивчити
літературу, усю необхідну інформацію, яка буде необхідною для проведення
екскурсії, знати усі експонати, чітко визначити мету та тематику самої
екскурсії, визначити маршрут екскурсії, бути готовим відповідати на
запитання екскурсантів. Педагог, плануючи екскурсію школярів до музею,
повинен провести з дітьми підготовчу роботу, продумати перевірку досягнень
та результатів відвідування музею. У дослідженні представлено класифікацію екскурсій, їх організацію,
зокрема організацію музейних екскурсій (на прикладі екскурсії школярів до
Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Яковича Стеллецького).
У статті зазначається, що екскурсія повинна поповнити школярів
новими знаннями, розширити світогляд, ерудицію, принести відчуття
задоволення від побаченого, почутого під час екскурсії.
