Метафорична репрезентація концепту «Любов» у поезіях Тодося Осьмачки й Йосано Акіко: порівняльно-типологічний аспект

Abstract

У статті наголошується, що в літературознавстві концепт, репрезентуючи метафоричну дійсність, пов’язаний із поняттями «образ», «ідея», «архетип». Концепт «любов» розкривається через низку різних метафор, які дозволяють зрозуміти його семантичну наповненість й глибину. У статті розглядається метафоричне функціонування концепту «любов» у різних картинах світу. Дослідники доводять, що метафорична репрезентація концепту «любов» у поетичному світі розкриває авторський світогляд й емоційний стан. Об’єктом порівняльно-типологічного дослідження обрано поезії Т. Осьмачки «Чекання» і «Весна» зі збірки «Скитські вогні» (1925) й танка Йосано Акіко (збірка «Розплетена коса» (1901)). Доведено типологічну спільність поезій Т. Осьмачки й Й. Акіко у розкритті концепту «любов». Ліричні герої митців репрезентують глибину почуттів і суголосність авторським переконанням. Підкреслено, що твір Т. Осьмачки «Чекання» й танка Й. Акіко розкривають концепт «любов» через метафори «самотність» й «очікування», мають схожу семантичне наповнення. Акцентовано, що твір Т. Осьмачки «Весна» й танка Й. Акіко репрезентують концепт «любов» через низку метафор – «самотність», «очікування», «весна», «ніч», «зневіра». Поетичні тексти розкривають самотність героїв й пошуки кохання. З’ясовано, що домінантною метафорою поетичних текстів є «весна», яка у поезіях українського і японської авторів має традиційне семантичне наповнення. Наголошується, що метафора «весна» у поезіях авторів репрезентує очікування кохання й неможливість подолати самотність. У поезіях Т. Осьмачки та Й. Акіко концепт «любов» реалізовано й через метафору «ніч» (має семантику смутку, тривоги, самотності й еротичні мотиви) та через символіку числа три. Метафора «зневіра» типологічно об’єднує поезії Т. Осьмачки та Й. Акіко. Наголошується, що поетичні твори українського й японської авторів демонструють трагічну розв’язку й драматизм ліричного сюжету.