dc.description.abstract |
Статтю присвячено дослідженню фразеологічного фонду
китайської та японської мов, зокрема порівняльному аналізу фразеологічних одиниць з точки зору їхньої форми, структури, особливостей накреслення ієрогліфічних знаків,
семантики та національно-культурних компонентів, що містяться в них.
Національно-культурна специфіка китайських та японських фразеологізмів тісно
пов’язана з характерними рисами свідомості народу, співвідношенням мови та
мислення, мови та культури, тому основний дослідницький підхід є переважно
компаративним та лінгвокультурологічним. У роботі розглянуто вплив китайської
мови і культури на становлення й розвиток фразеологічної системи японської мови,
окреслено взаємозв’язок між китайськими ідіомами чен’юй та японськими ідіомами
йоджіджюкуґо. Порівняння форм накреслення ієрогліфів репрезентує зміни у
системах письма китайської та японської мов, зумовлені історичними процесами
розвитку обох мов. Різновекторність мовних звичок відображено у зміні порядку слів у
складі фразеологічної одиниці в японській мові при збереженні вихідного значення
китайського першоджерела. Низка японських ідіом, запозичених з китайської мови,
демонструє процес адаптації до особливостей японської мови, що визначається
зміною певних компонентів у складі фразеологізму. Незважаючи на тісні зв’язки та
запозичення елементів китайської мови й культури, японська мова створила власні,
суто японські, фразеологічні одиниці, які містять національно-культурні компоненти,
що відтворюють елементи життя народу, побуту, звичаїв та історичних фактів.
Склад, структура та національно-культурне забарвлення власне японських
фразеологізмів відрізняє їх від побудованих за нормами класичної китайської мови
веньянь ідіом, котрі прийшли з китайської мови та закріпилися у мові й свідомості
японського народу. |
uk_UA |