Академічна грамотність як засіб міжкультурної комунікації та невід’ємна частина якості вищої освіти

Abstract

У статті розглядаються питання формування академічної грамотності та міжкультурної комунікації здобувачів у закладах вищої освіти. В умовах стрімкого розвитку сучасних інформаційних технологій в європейському просторі вищої освіти визначають необхідність якісних змін підготовки конкурентоспроможних фахівців, спрямованих на запити роботодавців. Метою роботи є аналіз теоретичних і методичних підходів до формування у студентської молоді навичок з академічної грамотності, яка є запорукою якості освіти, конкурентоспроможності в професійному середовищі та сфері міжнародних наукових комунікацій. Визначено, що у сучасних умовах, зі збільшенням використання цифрових комунікаційних технологій в освітньому процесі та їх доступності, модель змішаного навчання набуває масштабного значення і може передбачати інтеграцію освітньої діяльності та впровадження цифрових комунікацій для розвитку комунікаційної компетентності здобувачів. Основу академічної грамотності складають уміння: оперувати різними «мовами», розуміти відмінності між цими «мовами», розуміти самі ці «мови». Зворотній зв’язок надає можливість студентам усвідомити та скоригувати власну активність відповідно до оптимальної стратегії діяльності в штучно створеному середовищі. На основі комунікативної взаємодії студенти та викладачі обговорюють творчі проєкти, використовують цифрові інструменти та веб-сервіси проєктування мультимедійних електронних освітніх ресурсів на основі системи Moodle (освітньому порталі університету). З метою підвищення ефективності фахової підготовки здобувачів та якості системи вищої освіти, освітнє середовище повинне формувати нове академічне співтовариство з академічною грамотністю, академічною доброчесністю, а в умовах карантину – приділяти велику увагу ефективній онлайн-комунікації. Для цього в закладах вищої освіти необхідно створити систему комплексного розвитку академічної грамотності, академічної доброчесності на всіх етапах освіти, що вимагає активізації обговорення цих питань у зарубіжних виданнях, які мають імпакт-фактор, фахових періодичних виданнях, на наукових конференціях, форумах, семінарах, вебінарах, тренінгах.