Рефлексивний погляд на збройне насилля та теорію справедливої війни в контексті російсько-української війни

Abstract

Російське військове вторгнення в Україну, спочатку в Крим, а потім – на Донбас, що розпочалося 20 лютого 2014 р. у гібридній формі та триває донині всупереч нормам міжнародного права, стало яскравим історичним прецедентом у сучасному світі. Міжнародна спільнота вимушена докорінно переглянути своє ставлення до багатьох підходів і норм, які стали усталеними після Другої Світової війни. Екзистенціальний вимір російсько-української війни як глобальної нового покоління проксі-війну з гібридними тактиками та акцентом на інформаційних інструментах зміни поведінки людей, суспільної думки та системи сприйняття супротивником, мирним населенням та світовою спільнотою подій, що відбуваються, обумовлює переосмислення теорії справедливої війни. Застосування цієї теорії до російсько-української дозволяє критично оцінити дії та наміри агресора, законність і справедливість застосування Україною збройного насилля у цьому конфлікті. Нарешті, поява недержавних утворень як значних акторів у збройному конфлікті також вимагає переосмислення традиційної теорії справедливості війни. Оскільки недержавні утворення, як в даному випадку ДНР-ЛНР, становлять загрози не тільки для конкретної держави, а й для світового правопорядку, необхідно оцінювати, як можуть застосовуватися принципи теорії справедливості війни до цих акторів та боротьби з ними. Метою статті є рефлексія щодо збройного насилля в умовах російсько-української війни з точки зору теорії справедливої війни. З огляду на мету перед нами виникають такі завдання: 1) розглянути теоретичні аспекти справедливої війни в умовах гібридних, проксі-, інформаційних війн; 2) аналіз маніпуляцій росією критеріями справедливої війни; 3) аргументи та рефлексія необхідного і законного застосування збройного насилля Україною в протиборстві з агресором. Для досягнення поставленої мети використовуватиметься комбінація методологічних підходів, таких як структурно-функціональний, конфліктологічний, компаративіський і соціокультурний підхід, політичний, юридичний та етичний аналіз. Через поєднання цих підходів стаття пропонує комплексне розуміння питання застосування Україною збройного насилля необхідним і законним. Застосування Україною збройного насилля з метою протистояти повномасштабним діям росії, щоб відстояти власний суверенітет, територіальну цілісність і захистити населення від агресії є необхідним, справедливим і законним. Маніпулювання росією критеріями справедливої війни не позбавляє агресора від відповідальності.