http://hdl.handle.net/123456789/8850 Tue, 14 Apr 2026 13:51:12 GMT 2026-04-14T13:51:12Z http://hdl.handle.net/123456789/9361 Від драбини та нитки до неба: символічне осмислення шляху у фрагменті мовної картини світу Сімович, О. У статті порушено проблему аналізу обрядових символів, які так чи так можуть вербалізуватися чи то у фольклорному тексті, чи то в діалектному мовленні. Вербальні символи рідко стають об’єктом вивчення, здебільшого їх аналізують у контексті обряду, а такі дослідження можуть бути джерельною базою і для мовознавчих студій. Подібні символи здебільшого трактують як речові й обрядові, проте символічність предмета в обряді зумовлює розвиток відповідного символічного значення у слові на його позначення. Відтак чимало обрядових символів стають вербальними. Підґрунтям розвитку символічного значення слугує обрядовий контекст. Проаналізовано вербальні символи нитка, клубочок, драбина, що, як і міст, хрест, в українському національно-мовному просторі функціюють із загальною семантикою ‘зв’язок світів’. Конкретна мовно обрядова ситуація сприяє розвиткові символічних підзначень, що розвиваються в межах основного символічного значення архетипу. Аналізовані символи належать до архетипових, а тому засвідчені із цією самою семантикою в інших мовах. Саме тому мовний аналіз таких символів передбачає залучення не тільки фактів, засвідчених у словниках, текстах української мови, а й відомостей про символ в інших мовних культурах. Окрім цього, символ нитка проаналізовано як апотропейний, що, однак, засвідчено вербально як символ відмежування «свого» світу від «чужого». Сімович О. Від драбини та нитки до неба: символічне осмислення шляху у фрагменті мовної картини світу / О. Сімович // Лінгвістика. - 2021. - № 2 (44). - С. 38-52. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9361 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9360 Алгоритм дослідження українського діалектного наголошування Кобиринка, Г. У студії подано алгоритм дослідження діалектного наголошування; поетапно окреслено аналіз рухомості / нерухомості наголосу іменників, прикметників, займенників, числівників в українському говірковому мовленні. Аналіз діалектного матеріалу, поданого в різноаспектних джерелах, дав змогу виокремити іменники, прикметники, займенники, числівники, які за ознакою наголошування диференціюють й інтегрують український діалектний континуум у словозміні, словотворенні. Зʼясовано, що спільною акцентуаційною ознакою в українському діалектному просторі є наявність акцентних типів; диференційність полягає в репертуарній віднесеності, наповненості акцентного типу. Інтеграційно-диференційними рисами в українському діалектному просторі у словозмінній парадигмі іменників є наголошування окремих іменників, їхніх форм. Запропонована схема аналізу діалектного наголошування допоможе дослідникові систематизувати, скласифікувати зібраний матеріал. Зауважено, що в студії неможливо подати повний перелік слів, які за ознакою наголошування диференціюють український діалектний простір, цей список є відкритим. Висловлено сподівання, що в подальшому він буде поповнений лексемами різних граматичних класів. Адже одним із актуальних завдань українських діалектологів – створити кадастр таких слів та явищ, які диференціюють український діалектний континуум. Кобиринка Г. Алгоритм дослідження українського діалектного наголошування / Г. Кобиринка // Лінгвістика. - 2021. - № 2 (44). - С. 28-37. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9360 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9359 Північна зона говірок надвірнянського району Івано-Франківської області Кисляк, Л. У статті на матеріалі скартографованих діалектних явищ різних структурних рівнів у говірках населених пунктів Надвірнянського району Івано-Франківської області описано ареалогічні процеси в північній зоні Надвірнянщини, зокрема, визначено зональні та острівні ареали північної зони й вивчено особливості поширення покутських ареалів на досліджувану територію. За допомогою описового, зіставного, лінгвогеографічного методів виявлено, що за сто років покутський говір значно зменшив свою територію функціонування саме на Надвірнянщині. Атомарні карти мовних явищ і зведені карти покутських ізоглос засвідчують, що тільки північно-східні говірки Надвірнянщини можна умовно вважати покутськими й обмежити їх ізоглосою Гаврилівка – Парище – Лісна Велесниця – Верхній Майдан – Вишнівці – Кубаївка, бо саме цей мікроареал повністю покривають риси різних мовних рівнів, проте й він помережаний ізоглосами явищ, типових для суміжних діалектів. Окремі явища, скартографовані в говірках Битків, Пнів, які раніше К. Кисілевський зараховував до покутських, засвідчують поєднання в них рис гуцульського, наддністрянського й покутського говорів, що сигналізує про мішано перехідний статус цих говірок. У статті констатовано, що посткартографічна інтерпретація покутських ареалів повністю підтверджує думку Ю. Шевельова про перехідний статус покутського говору між гуцульським і наддністрянським. Визначено, що умовна лінія, проведена між говірками Гаврилівка – Парище – Лісна Велесниця – Стримба – Лоєва, очевидно, є основною розмежувальною лінією між покутськими й наддністрянськими говірками, від неї на північний захід до річки Стримба та на північний схід у напрямку говірок Коломийського району поширені мішано перехідні говірки покутсько-наддністрянського типу. Умовна лінія між говірками Лоєва – Красна – Добротів – Ланчин – Саджавка розмежовує гуцульський і покутський говори, а говірки на північ від неї можна вважати мішано-перехідними говірками покутсько-гуцульського типу, що підтверджують спостереження попередників. Кисляк Л. Північна зона говірок надвірнянського району Івано-Франківської області / Л. Кисляк // Лінгвістика. - 2021. - № 2 (44). - С. 15-27. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9359 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9358 Діалектний текст як джерело інформації про побут східних слобожан Волошинова, М. Статтю присвячено аналізові структурних особливостей діалектних текстів про життя й побут східних слобожан. Підкреслено, що останнім часом науковці в якості об’єкта дослідження все частіше обирають значні за обсягом масиви зв’язних текстів, зважаючи на їхню високу інформативність, спонтанність та невимушеність. У системних описах учені приділяють увагу вивченню лінгвокогнітивних і прагматичних параметрів діалектних текстів, їх структурно-семантичних особливостей. Діалектні тексти, зафіксовані в українських східнослобожанських говірках, об’єднано в такі тематичні групи: тексти про їжу та напої; тексти про посуд і кухонне начиння; тексти про народні повір’я; тексти про життя. У ході аналізу закцентовано увагу на діалектних текстах-описах про їжу та напої, які становлять неабияку цінність для діалектологів, етнологів, істориків, оскільки інформанти під час розповіді детально описують способи приготування різноманітних страв, їхню рецептуру, традиції споживання їжі, способи сучасного й архаїзованого господарювання. З’ясовано, що тексти про традиційну духовну культуру, у яких відображено забобони, народні вірування в потойбічні сили, насичені численними повторами (т. зв. тотожні повтори). До таких мовленнєвих прийомів діалектоносії зазвичай удаються з метою наголошення на важливості повідомлюваних подій. Самі повтори стають засобами зв’язності в тексті й забезпечують його цілісність. У висновках до статті наголошено на важливості подальших досліджень східнослобожанських діалектних текстів щодо їхніх особливостей на фонетичному, лексичному, граматичному рівнях. Волошинова М. Діалектний текст як джерело інформації про побут східних слобожан / М. Волошинова // Лінгвістика. - 2021. - № 2 (44). - С. 5-14. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9358 2021-01-01T00:00:00Z