http://hdl.handle.net/123456789/8837 Tue, 14 Apr 2026 13:42:16 GMT 2026-04-14T13:42:16Z http://hdl.handle.net/123456789/9340 Порівняльно-типологічний метод як інструмент підготовки вчителя-філолога в процесі викладання російської мови Шпетна, С.; Кіріченко, О. У статті розглянуто окремі аспекти використання порівняльно типологічного методу в процесі вивчення освітнього компонента «Російська мова» здобувачами вищої освіти з Туркменістану, визначено роль і значення порівняльної характеристики туркменської та російської мов для вирішення конкретного методичного завдання: навчання студентів мови для опанування майбутньою професією вчителя російської мови і літератури. На практиці доведено, що повне виключення рідної мови в процесі навчання російської (як іноземної) мови неможливе. Засвоєння російської мови в туркменських студентів відбувається переважно через структуру рідної туркменської мови з урахуванням типологічних властивостей у фонетиці, лексикології, фразеології, морфології, з опорою на мовні, культурні, ментальні особливості, що впливає не тільки на опанування іноземною мовою, а й на краще розуміння рідної, завдяки пізнанню різних мовних культур, національних особливостей сприйняття світу та визначення свого місця в ньому. Однією з умов ефективного навчання російської мови студентів іноземців є використання порівняльно-типологічного методу, що дає можливість викладачеві пояснити мовні особливості, з’ясувати подібності та відмінності між контактуючими мовними системами з урахуванням процесів інтерференції рідної мови в російську. Залучаючи поетапно до такої діяльності здобувачів освіти, підвищуємо рівень мотивації вивчення іноземної мови, стимулюємо покращення комунікативних навичок, а також здатність до абстрактного мислення, аналізу й синтезу, чіткого й точного висловлення думки. Такий підхід допомагає здобувачам легше засвоювати матеріал, структурувати його, упорядкувати знання з рідної та російської мов, що значно покращує розуміння мови як такої та мовних явищ узагалі. Використання методу зіставлення допомагає туркменським студентам швидше адаптуватися до мовного середовища, адекватно розуміти та засвоювати матеріал лекцій і практичних занять, уникати типових мовних помилок, загалом подолати труднощі в процесі навчання. Розуміння мови дає студентам можливість сформувати мовнокомунікативну компетентність у сферах професійного та ситуативного спілкування в усній і писемній формах, а відтак бути успішними у професії. Шпетна С. Порівняльно-типологічний метод як інструмент підготовки вчителя-філолога в процесі викладання російської мови / С. Шпетна, О. Кіріченко // Лінгвістика. - 2021. - № 1 (43). - С. 107-115. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9340 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9339 Оказіональні мовленнєві образи в поезіях Василя Голобородька Ніколаєнко, І. У статті проаналізовано вживання оказіональних мовленнєвих образів у поезіях Василя Голобородька. Наголошено, що в сучасній лінгвістиці зібрано значну кількість теоретичних і практичних студій, у яких репрезентовано питання творення авторських неологізмів (оказіоналізмів) у різних аспектах – лексико-семантичному, словотвірному, стилістичному тощо. Зауважено, що дослідження мовної особистості письменників у наш час актуалізовано й спричинено тим, що мовленнєва творчість свідчить про конкретну манеру автора, допомагає оцінити внесок митця в систему кодів, які вже функціюють, адже поетичне мовлення є джерелом різноманітних мовних інновацій, сферою, у якій виразно визначено системні та функційні можливості мови. На прикладі поезій Василя Голобородька із збірок «Ми йдемо», «Посівальник» проілюстровано та з’ясовано, що оказіональні слова у творах письменника набувають особливої функції, допомагають передати настрій ліричного героя. Оказіоналізми розглянуто як засоби експресивного впливу на читача, що актуалізуються в мовотворчості луганського майстра слова. Аналіз творів Василя Голобородька показав, що значну частину оказіоналізмів автора становлять складні за структурою неолексеми, утворені за схемою іменник+іменник; іменник+складний іменник; іменникові сполучення (іменник+іменник-прикладка), дієслово наказового способу+іменник; три дієслова. Малопродуктивним способом творення слів з новим значенням є основоскладання із суфіксацією. Своєрідним також є вживання іменників з не разом. Неологізми у творчості В. Голобородька виконують меліоративну чи пейоративну експресивну функцію. Вони засвідчують, що справжні майстри слова не можуть обійтися без індивідуально-авторського словотвору. Адже авторські новації в сучасному поетичному мовленні посідають помітне місце, і без усебічного їх вивчення не можна говорити про новаторство в поезії взагалі. Словотворчий процес є безперервним, кожне слово органічно вмотивовується в тексті, стилістична виразність якого завдяки цьому посилюється. Ніколаєнко І. Оказіональні мовленнєві образи в поезіях Василя Голобородька / І. Ніколаєнко // Лінгвістика. - 2021. - № 1 (43). - С. 97-106. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9339 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9338 Алгоритм автоматичної ідентифікації метафори (на матеріалі творів О. Забужко) Левченко, О.; Карасьов, В. У цій праці представлено уточнення методики автоматичної ідентифікації метафори на матеріалі прозових творів О. Забужко. Аналіз моделей метафори, одним із компонентів якої є лексема думка, дав змогу виокремити та класифікувати конструкції, які потенційно можуть бути метафорою. Наголошено, що дослідження мовної картини і окремого письменника, і етносу загалом, зорієнтовано на дослідження метафори як механізму пізнання та відтворення навколишнього світу, як ключ до розуміння мисленнєвих процесів людини. Акцентовано на важливості вивчення метафори завдяки залученню корпусних інструментів та застосуванню математичних методів дослідження, адже такий підхід дає змогу отримувати результати, точність та об’єктивність яких суттєво покращиться. Використання корпусного підходу відкриває перспективу створити перелік моделей метафори тієї чи тієї мови, що суттєво полегшить опрацювання природномовної інформації, зокрема автоматичну ідентифікацію метафор. Установлено, що ідентифікація метафор ментальної сфери передбачає два обов’язкові етапи: автоматизований пошук у корпусі та інтерпретація результатів, що зумовлено специфічними особливостями метафоризації мисленнєвих процесів і тим, що в сучасних українських корпусах текстів не розв’язано проблему розрізнення омонімії та багатозначності. Проведено пошук у ГРАК та укладено перелік колокацій двох структурних моделей: іменник думка + складник та складник + іменник думка. Загальна кількість результатів для двох цих моделей – 234. Виявлено, що однією з найбільш продуктивних моделей метафоризації концепту ДУМКА є моделі думка + дієслово / дієслово + думка та думка + прикметник / прикметник + думка. У досліджених текстах найчастотнішими є антропоморфні метафори, найчастіше пов’язані із стрімким рухом: думка набігає, думка доганяє, думка догнала, думка петляла, думка звернула, що можна одночасно трактувати як особливу рису ідіостилю О. Забужко і як авторське переосмислення ідеї про думку як процес, рух, дію. Левченко О. Алгоритм автоматичної ідентифікації метафори (на матеріалі творів О. Забужко) / О. Левченко, В. Карасьов // Лінгвістика. - 2021. - № 1 (43). - С. 88-96. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9338 2021-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9337 Український пісенний феномен (на матеріалі пісні «Шум» у виконанні гурту «Go_A») Клєщова, О. У статті проаналізовано українську пісню «Шум». Під час дослідження з’ясовано, у чому полягає феномен пісні у виконанні гурту «Go_A», зокрема як засіб консолідації нації. Дослідження здійснено за допомогою описового методу, реалізовано критичний аналіз розвідок, застосовано процедури добору та систематизації, спостереження й синтезу матеріалу. Пісню «Шум» фольклористи вивчають уже понад сто п’ятдесят років: 1) її досліджували М. Максимович, Б. Грінченко, М. Грушевський та ін.; 2) «Шум» – дуже давня українська веснянка, що походить із дохристиянських часів і ритуалів, пов’язаних із природою, з її весняним пробудженням; 3) «Шум» є уособленням впорядкованої енергії, зеленого лісу, образу шуму першої весняної зелені, бога лісу. Гаївки – стародавня назва хороводів, яка збереглася ще від того часу, коли наші пращури виконували обрядові пісні й танці в заповідних гаях навколо священних дерев. Первісні веснянки-гаївки є синкретичними – у них поєднано співи й рух, слова й дію, пісню й танок. Феномен пісні «Шум», яку презентував на пісенному конкурсі «Євробачення» український електрофолькгурт «Go_A», полягає в тому, що на тлі «прилизаних і невиразних естрадних пісень», які звучали переважно англійською мовою, українські виконавці, спираючись на давні українські фольклорні традиції, запропонували Європі потужний і запальний «весняний гімн» у стилі техно українською мовою, який із радістю та захопленням сприйняла європейська слухацька аудиторія. Отже, українська гаївка стала світовим хітом у 2021 році. Гурт «Go_A», зберігаючи національну ідентичність, популяризує Україну, українську мову й українську пісню, консолідує українське суспільство, займається патріотичним вихованням молоді. За результатами дослідження констатовано: 1) українська мова й українська пісня є неподільними, оскільки вони органічно взаємопов’язані та є основними критеріями самобутності нації; 2) українська пісня, як і мова, об’єднує націю; 3) в основу пісні «Шум» українського гурту «Go_A» лягла давня українська веснянка «Шум»; веснянки і гаївки не є тотожними поняттями, оскільки різновидами веснянок є гаївки – пісні, що виконувалися тільки в час великодніх свят; веснянки – цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення протягом усієї весни. Клєщова О. Український пісенний феномен (на матеріалі пісні «Шум» у виконанні гурту «Go_A») / О. Клєщова // Лінгвістика. - 2021. - № 1 (43). - С. 77-87. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9337 2021-01-01T00:00:00Z