http://hdl.handle.net/123456789/5974 Викладач Tue, 14 Apr 2026 18:15:35 GMT 2026-04-14T18:15:35Z http://hdl.handle.net/123456789/10513 Український екслібрис та його місце в книжковій графіці світового мистецтва малих графічних форм Соболевський, О. У статті розкривається тема історичного зв’язку мистецтва українського екслібрису та європейської книжкової графіки. Описуються умови виникнення та основні етапи розвитку графіки малих форм. Розглядаються чотири основних види екслібриса: гербовий, вензельний, сюжетний та шрифтовий. Дається короткий опис різних форм книжкового знаку – від простої печатки до невеличкого аркуша паперу з зображенням та шрифтовою інформацією, що вклеєний на внутрішню сторону обкладинки книги. Розглянуте поняття «екслібрис», що бере своє походження від двох латинських слів «ех libris», та перекладається як «з книг». У старовинних європейських бібліотеках в свій час був широко поширений мальований вручну, так званий протоекслібрис. Зазначено, що мистецтво естампної графіки розвивалось відповідно до збільшення кількості книг в приватних бібліотеках, та, одночасно з цим процесом, протоекслібриси були замінені на друкарські форми книжкового знаку. У статті підкреслюється роль видатних художників-графіків епохи Відродження – А. Дюрера, Г. Гольбейна- молодшого, Л. Кранаха-старшого та інших майстрів XVI ст. в подальшому розвитку мистецтва екслібриса. У дослідженні звертається увага на послідовну трансформацію вітчизняного книжкового знаку – від простих шрифтових композицій до складних сюжетних образів. Значний вклад в розвиток екслібриса був внесений українськими митцями, які отримали художню освіту у провідних європейських навчальних закладах. Наголошено, що українська друкована графіка завжди була відображенням соціального та політичного життя країни. Спираючись на давні культурні, національні та мистецькі традиції, митці створювали нову школу мистецтва книжкового знаку в Україні. Стверджується, що саме під час здобуття незалежності, почався стрімкий розвиток української книжкової графіки. З’являється така потужна організація, як Український екслібрис-клуб. Який, під керівництвом П. Нестеренка, займається організацією вітчизняних та закордонних виставок та популяризацією українського екслібриса на світових мистецьких платформах. За останні роки українськими художниками-графіками створено чимало робіт, які безумовно є зразками світового мистецтва графіки малих форм. Соболевський О. Український екслібрис та його місце в книжковій графіці світового мистецтва малих графічних форм / О. Соболевський // Актуальнi питання гуманiтарних наук. – 2024. – Вип. 76, том 2. – С. 69-73. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10513 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10512 Використання засобів народного малярства у професійній підготовці майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва Дігтяр, Н.; Мікеладзе, Н.; Соболевський, О. Стаття присвячена одному з цікавих феноменів народного мистецтва – народному малярству. Автор зазначає, що народне малярство визначають як твори релігійного та світського змісту, що відображають сільський побут українців та мають ознаки сакральності і фольклорності. Підкреслено, що народні картини не тільки були окрасою житла, а й сприймалися як втілення духовності й національної пам’яті. Наголошено, що народне малювання захоплює своєю простотою та доступністю – це стрімка, графічна лінія, плавний контур, чистий локальний колір, проста та вільна композиція творів. Вказано, що прикметною стилістичною ознакою українського малярства є лінійна розробка площини. Виділено основні засоби народного малярства: колір, лінія, композиція. Зазначено, колір в народному мистецтві мав локальний характер, бо здебільшого ніс у собі певну символіку, а, відтак, складні кольори майже не використовувалися. Виокремлено, що графічна лінія слугувала засобом, який відділяє у творі кольорові площини одна від одної, проте об’єднує композицію в єдине ціле. Проаналізовано, що композиція творів народного малярства врівноважується саме за допомогою колірних мас, композиція вільна, на відміну від декоративного малярства. Визначено, що оволодіння студентами мистецьких вузів лінією, композицією, розуміння семантики кольорів, етнокультурного значення кольору, розкриває перед майбутніми художниками світ народного малярства. Студенти мають змогу освоїти різні види ліній, які застосовувалися при створенні зображень у народному малярстві; за допомогою багаторазових повторень основних вправ навчитися легко та невимушено переносити свої ідеї на папір. Таким чином молодь знайомиться з особливостями народного малювання, специфікою кольору, лінії, композиції народного малярства, залучається до просвітницької роботи; виховуються смаки майбутніх художників щодо творів справжнього народного мистецтва. Дігтяр Н. Використання засобів народного малярства у професійній підготовці майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва / Н. Дігтяр, Н. Мікеладзе, О. Соболевський // Актуальні питання гуманітарних наук. –2024. – Вип. 75, том 1. – С. 51-55. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10512 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10511 Видатні українські художники – засновники Української державної академії мистецтв Соболевський, О. У статті описується початок створення української національної мистецької школи та заснування Української Державної академії мистецтв (УДАМ) у бурхливому 1917 році. Розглянута коротка творча біографія художників – засновників мистецького закладу. Соболевський О. Видатні українські художники – засновники Української державної академії мистецтв / О. Соболевський // Мистецтво України. Історія і сучасність: зб. наук. праць за матеріалами круглого столу до 120-ї річниці Першої української художньої виставки, присвяченої відкриттю пам’ятника класику української літератури І. Котляревському та 85-річчя створення НСХУ. – Полтава, 2024. – С. 76-81. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10511 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10510 Вклад Михайла Бойчука у розвиток української національної школи монументального мистецтва Соболевський, О. У статті розглядається не досліджена вповні сторінка образотворчого мистецтва України, зокрема, аналізується культурне надбання, що залишив по собі видатний український художник, маляр-монументаліст Михайло Бойчук. На початку ХХ століття молоді українські художники перебували в пошуку себе в різноманітних художніх стилях, не відмовляючись від досвіду і творчих здобутків класиків. Саме в той час була створена мистецька школа Михайла Бойчука, що започаткувала український національний стиль в образотворчому мистецтві, з потужними творчими результатами і за відсутності аналогів як в Україні, так і за кордоном. Михайло Бойчук вивчав український образотворчий спадок та разом із своїми учнями намагався на цій основі створювати нові твори візуального мистецтва. Автор статті розглядає місце українського монументального малярства, неовізантизму, іконописну, стінопису і реставраційної діяльності у творчості художника та досліджує вплив творчої школи Михайла Бойчука на розвиток українського монументального мистецтва кінця ХХ – початку ХI століття. Соболевський О. В. Вклад Михайла Бойчука у розвиток української національної школи монументального мистецтва / О. В. Соболевський // Вісник Закарпатської академії мистецтв. – Ужгород, 2024. – № 15. – С. 139-145. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10510 2024-01-01T00:00:00Z