http://hdl.handle.net/123456789/1321 Tue, 22 Sep 2026 10:22:45 GMT 2026-09-22T10:22:45Z http://hdl.handle.net/123456789/13628 Тривимірна модель картування стейкхолдерів у системі взаємодії університету з громадами: від комунікаційних стратегій до соціального ефекту Васиньова, Н. С. статті досліджено особливості взаємодії закладу вищої освіти зі стейкхолдерами в умовах суспільних трансформацій і воєнних викликів. Обґрунтовано доцільність застосування стейкхолдерського підходу як інструменту розвитку партнерства між університетом і територіальними громадами. Проаналізовано класичну модель картування стейкхолдерів та визначено її обмеження у сучасних умовах. Запропоновано тривимірну модель картування стейкхолдерів, що інтегрує параметри інтересу, впливу та соціального виміру взаємодії. Доведено, що включення соціального виміру дозволяє оцінювати не лише управлінську значущість партнерів, а й їх внесок у розвиток територіальних громад та формування людського капіталу. Визначено типологію стратегій взаємодії зі стейкхолдерами (активне партнерство, консультативна взаємодія, інформаційна підтримка, моніторинг). Зроблено висновок, що використання запропонованої моделі сприяє інституціоналізації взаємодії університету з громадами та посиленню соціального впливу закладу вищої освіти. Підкреслено, що використання запропонованої моделі сприяє переходу від фрагментарної комунікації зі стейкхолдерами до системного управління партнерськими відносинами, що підсилює соціальний ефект взаємодії закладу вищої освіти з територіальними громадами. Васиньова Н. С. Тривимірна модель картування стейкхолдерів у системі взаємодії університету з громадами: від комунікаційних стратегій до соціального ефекту / Н. С. Васиньова // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 47-56. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13628 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13627 Реалізація терапевтичного потенціалу музично-інструментальної підготовки у фаховому становленні майбутнього вчителя музичного мистецтва Білецька, М. В.; Підварко, Т. О. У статті представлено теоретичне обґрунтування та розкрито практичні механізми реалізації терапевтичного потенціалу музично-інструментальної підготовки як стратегічного ресурсу фахового становлення майбутнього вчителя музичного мистецтва. Актуальність порушеної проблематики зумовлена потребою модернізації мистецької освіти в умовах сучасних соціокультурних викликів, що вимагають від педагога не лише високої виконавської майстерності, але й здатності забезпечувати психоемоційну підтримку учнів. На основі аналізу наукових праць з питань мистецької педагогіки та музикотерапії доведено, що традиційна модель інструментальної підготовки потребує доповнення арттерапевтичними підходами, спрямованими на формування психологічної стійкості та професійної резильєнтності майбутнього фахівця. У межах викладеного матеріалу висвітлено роль усвідомленого музикування, імпровізаційних практик, колективних форм виконавства та здоров’язбережувальних технологій у процесі професійного становлення студента-музиканта. Обґрунтовано доцільність переосмислення взаємодії у тріаді «викладач – студент – музичний інструмент» як простору педагогічної співпраці та емоційної гармонізації. Доведено, що інтеграція терапевтичного складника в систему підготовки не суперечить принципам академічної виконавської школи, а, навпаки, поглиблює художню інтерпретацію та сприяє подоланню професійного вигорання. Подальші наукові пошуки пов’язані з розробленням методичних рекомендацій щодо впровадження звукотерапевтичних вправ і цифрових технологій у практику інструментального навчання. Білецька М. В. Реалізація терапевтичного потенціалу музично-інструментальної підготовки у фаховому становленні майбутнього вчителя музичного мистецтва / М. В. Білецька, Т. О. Підварко // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 39-46. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13627 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13626 Синергетичний підхід у викладанні теоретичних філологічних дисциплін у ЗВО (на прикладі англійської мови) Бельмаз, Я. М. У статті обґрунтовано доцільність застосування синергетичного підходу як сучасної методологічної основи викладання теоретичних філологічних дисциплін у закладах вищої освіти. Автор розглядає освітній процес та мовну систему як складні, відкриті, нелінійні системи, що здатні до самоорганізації. У роботі проаналізовано ключові синергетичні поняття, такі як «біфуркація», «атрактор», «флуктуація» та «хаос», у контексті лінгвістичної освіти. Визначено особливості впровадження синергетичних принципів у викладання таких дисциплін, як «Лексикологія та стилістика», «Історія англійської мови», «Теоретична граматика» та «Порівняльна лінгвістика». Зокрема, лексична система розглядається як динамічна мережа, що постійно адаптується, а історичний розвиток мови – як послідовність фазових переходів між станами стабільності. У межах теоретичної граматики акцент зміщується з пасивного вивчення правил на аналіз їх виникнення з живого мовлення. Запропоновано низку методичних стратегій, як-от: інтеграція змісту різних курсів, проєктна діяльність, використання корпусних технологій та розвиток дивергентного мислення. Автор доводить, що синергетичний підхід сприяє подоланню розриву між абстрактною теорією та комунікативною практикою, стимулюючи критичне мислення та суб’єктну позицію студента як активного творця знань. Наголошено на виникненні «синергетичного ефекту», де цілісна педагогічна рамка забезпечує якісно вищий результат навчання, ніж фрагментовані методики. Бельмаз Я. М. Синергетичний підхід у викладанні теоретичних філологічних дисциплін у ЗВО (на прикладі англійської мови) / Я. М. Бельмаз // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 29-38. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13626 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13625 Сучасний воєнний фольклор України: жанрова специфіка та соціокультурні функції Іваннікова, О. М. У статті здійснено комплексний теоретичний та емпіричний аналіз феномена сучасного українського воєнного фольклору, який набув безпрецедентного поширення в умовах повномасштабного російського вторгнення. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході з використанням методів жанрового та структурно-функціонального аналізу. Доведено, що новітня народна творчість епохи війни характеризується гібридністю, органічно поєднуючи традиційні усні форми (пісенний епос, міфологізовані легенди, сучасна пареміологія, анекдоти) з цифровими форматами (зокрема, інтернет-мемами). Розкрито ключові соціокультурні функції воєнного фольклору, а саме: психотерапевтичну (зниження рівня суспільної тривоги, подолання травматичного досвіду та страху через гумор і сатиру), консолідуючу (об’єднання нації довкола спільних символів супротиву, створення відчуття солідарності та взаємопідтримки), ідентифікаційну (розмежування «своїх» та «чужих», деконструкція, дегуманізація та висміювання образу ворога) та виховну. Особливий акцент у дослідженні зроблено на педагогічному потенціалі фольклорних наративів як надзвичайно дієвого інструмента національно-патріотичного виховання, збереження історичної пам’яті та формування міцної громадянської свідомості сучасної молоді. Наголошується на необхідності подальшої інтеграції цих матеріалів (зокрема, пісень та мемів, що транслюють цінності свободи, гідності та самопожертви) в освітній процес закладів загальної середньої та вищої освіти. Воєнний фольклор розглядається як міцний фундамент національної резильєнтності та дієвий інструмент формування ціннісних орієнтирів майбутніх поколінь громадян України. Іваннікова О. М. Сучасний воєнний фольклор України: жанрова специфіка та соціокультурні функції / О. М. Іваннікова // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 21-28. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13625 2026-01-01T00:00:00Z