http://hdl.handle.net/123456789/13166 Wed, 24 Jun 2026 04:07:32 GMT 2026-06-24T04:07:32Z http://hdl.handle.net/123456789/13223 Взаємодія релокованого закладу вищої освіти та приймаючої громади: досвід, виклики, перспективи Юрків, Я. І. У статті визначено особливості, виклики, механізми та перспективи взаємодії релокованого закладу вищої освіти та приймаючої громади на прикладі досвіду Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». Акцентовано, що в умовах повномасштабного російського вторгнення у відповідному закладі вищої освіти протягом 2022–2025 рр. сформована своєрідна мобілізаційна модель освітньої системи, яка спирається на механізми діяльності в умовах воєнного стану, що були напрацьовані ще в 2014 році у зв’язку з російською агресією на сході України, а також нові перспективні напрями розвитку взаємодії релокованого закладу вищої освіти та приймаючої громади. Зазначено, що така система характеризується гнучкістю та високим рівнем самоорганізації, здатна швидко реагувати на зовнішні й внутрішні виклики в ситуаціях невизначеності. Наголошено, що застосування релокованим закладом вищої освіти напрацьованих та нових механізмів сприяє позитивним соціально-культурним й економічним змінам у приймаючих громадах та зменшенню міграційних процесів молоді. Звернено увагу, що представлена мобілізаційна модель освітньої системи допомагає закладу вищої освіти у створенні персональної мережі корисних й перспективних контактів, забезпечує підтримку, відновлення та стабілізацію в умовах релокації. Зазначено, що стратегія розвитку університету враховує зміни в системі освіті, спрямовані на підвищення якості надання освітніх послуг та його конкурентоспроможності в новому соціокультурному контексті, визначає перспективи розвитку та взаємодії університету з різними соціальними інституціями громади в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Юрків Я. І. Взаємодія релокованого закладу вищої освіти та приймаючої громади: досвід, виклики, перспективи / Я. І. Юрків // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2026. — №2. — C. 216-222. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13223 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13222 Технологія соціальної роботи закладу загальної середньої освіти з профілактики правопорушень підлітків: структура та механізми реалізації Коба, Л. М. У статті здійснено теоретичне обґрунтування технології соціальної роботи закладу загальної середньої освіти з профілактики правопорушень підлітків як цілісної системи соціально-педагогічного впливу, спрямованої на формування правомірної поведінки в шкільному середовищі. Визначено актуальність проблеми в умовах зростання соціальних ризиків і трансформації ціннісних орієнтацій молоді. Розкрито концептуальні засади технології, що ґрунтуються на системному, середовищному та ресурсному підходах, охарактеризовано її структуру, змістові компоненти та логіку впровадження в навчально-виховний процес. Показано, що профілактика правопорушень має реалізовуватися не як сукупність окремих інформаційних заходів, а як послідовний процес соціально-педагогічної діяльності, інтегрований у всі сфери життєдіяльності школи. Доведено, що результативність технології забезпечується комплексним поєднанням когнітивного, мотиваційно-ціннісного та поведінкового компонентів, узгодженістю виховних впливів, розвитком учнівського самоврядування, організацією індивідуального супроводу підлітків групи ризику та системним моніторингом динаміки змін. Акцентовано увагу на значенні безпечного освітнього середовища як ключової організаційно-педагогічної умови формування соціально відповідальної, правосвідомої особистості підлітка. Коба Л. М. Технологія соціальної роботи закладу загальної середньої освіти з профілактики правопорушень підлітків: структура та механізми реалізації / Л. М. Коба // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2026. — №2. — C. 211-215. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13222 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13221 Інструменти штучного інтелекту як засіб модернізації навчання іноземної мови в ЗВО Умяров, К. Т. Вища освіта, як одна із найважливіших видів людської активності, неспроможна перебувати осторонь від процесу цифровізації, втілюючи основні тенденції. Одним із можливих шляхів є застосування штучного інтелекту, що відповідає тенденції цифровізації освіти. Штучний інтелект в освіті в цілому і при навчанні іноземної мови зокрема оцінюється високо та отримує високу оцінку з боку науковців і практиків. Це зумовлено його здатністю забезпечувати персоналізацію освітнього процесу, адаптацію навчальних матеріалів до рівня підготовки здобувачів освіти, а також оперативний і деталізований зворотний зв’язок. Технології штучного інтелекту сприяють підвищенню ефективності формування мовленнєвих компетентностей, розвитку автономності студентів та інтенсифікації навчальної діяльності. Схарактеризовано основні напрямки використання штучного інтелекту в освіті: орієнтація на студента; орієнтація на педагога; орієнтація на освітню систему. Виділено та описано шляхи застосування технологій штучного інтелекту у викладанні іноземної мови. Доведено, що педагоги можуть використовувати технології штучного інтелекту для створення завдань (лексико-граматичні вправи, генерація питань до тексту тощо). Обґрунтовано використання інструментів машинного перекладу, що являє собою створення перекладу усного або письмового тексту за допомогою спеціального програмного забезпечення з однієї природної мови на іншу. Однак, більш оптимальним є навчання студентів раціональному використанню даного інструменту. Встановлено, що інструменти редагування тексту на основі штучного інтелекту можуть виправляти лексичні та граматичні помилки, давати рекомендації для поліпшення тексту. Розкрито, що спілкування з чат-ботами – це програми, призначені для імітації реальної людської мовної взаємодії, застосування спеціальних додатків і платформ на основі штучного інтелекту для вивчення іноземної мови. Показано застосування спеціальних додатків і платформ на основі штучного інтелекту для вивчення іноземної мови. Аргументовано, що під інтелектуальними системами навчання розуміються комп’ютерні системи навчання, розроблені для імітації індивідуального навчання, тобто цифрові репетитори. Умяров К. Т. Інструменти штучного інтелекту як засіб модернізації навчання іноземної мови в ЗВО / К. Т. Умяров // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2026. — №2. — C. 202-209. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13221 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13220 Патріотичне виховання студентів-хореографів засобами українського національного мистецтва Синєок, В. А.; Калієвський, К. В. У статті проаналізовано проблему патріотичного виховання студентів-хореографів засобами українського народного танцю. Висвітлено проблематику питання у педагогічному, культурологічному та мистецькому дискурсі. Зазначено, що патріотизм варто розглядати як комплексну ціннісну характеристику особистості яка усвідомлює свою належність до національної спільноти та готова діяти на благо держави. У статті порушується питання культурної та фольклорної спадщини, як важливого чинника формування і розвитку народного хореографічного мистецтва, що виступає потужним потенціалом формування морально-етичних принципів особистості. Вказано на особливості реалізації патріотичного потенціалу у студентів-хореографів засобами стилістики українського народного танцю. Наголошено, що формування патріотизму у студентів-хореографів є цілісним і послідовним педагогічним процесом, що реалізується у ході опанування фахових дисциплін і передбачає інтеграцію різних форм і методів навчально-виховної, науково-дослідної, та самостійної діяльності. Визначено, що виховання патріотизму засобами народного хореографічного мистецтва є ефективним і педагогічно доцільним напрямом формування національної свідомості майбутніх хореографів. Акцентовано увагу на навчально-творчій діяльності студентів, що інтегрують у власну виконавську практику національні хореографічні образи. Визначено систему педагогічних методів, що реалізується через фахове навчання та сприяє становленню світогляду майбутніх фахівців на засадах україно центричних цінностей. Представлено наукову новизну дослідження, що полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному підтвердженні ефективності використання засобів українського народного танцю як чинника патріотичного виховання студентів-хореографів у процесі професійної підготовки. Синєок В. А., Калієвський К. В. Патріотичне виховання студентів-хореографів засобами українського національного мистецтва / В. А. Синєок, К. В. Калієвський // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2026. — №2. — C. 193-201. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13220 2026-01-01T00:00:00Z