http://hdl.handle.net/123456789/13112 Thu, 08 Oct 2026 22:01:29 GMT 2026-10-08T22:01:29Z http://hdl.handle.net/123456789/13709 «Педагогіка калабані» як засіб виховання у дітей середнього дошкільного віку емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля Сорочинська, О. А.; Будішевська, В. О. У статті теоретично обґрунтовано потенціал «педагогіки калабані» як інноваційного та природовідповідного засобу формування емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля у дітей середнього дошкільного віку. Авторами детально проаналізовано генезу цього підходу, ідейні витоки якого простежуються у класичних педагогічних системах Ф. Фребеля, М. Монтессорі, Р. Штайнера, а також у сучасних закордонних концепціях «лісових шкіл» (Скандинавія), Nature Pedagogy та Messy Play. Особливу увагу приділено концептуалізації терміна в українському освітньому просторі, здійсненій К. Крутій, та висвітленню теорії «розладу дефіциту природи» Р. Лува, що актуалізує проблему відсутності системного контакту сучасних дітей із відкритим простором. У роботі доведено, що безпосередня взаємодія з першоелементами – водою, ґрунтом, камінням, піском – забезпечує дитині автентичний сенсорний досвід, який стає фундаментом для розвитку емпатії, саморегуляції, креативності й екологічної відповідальності. Встановлено, що методологія «педагогіки калабані» базується на принципах вільної гри та фасилітації, де вихователь не диктує умови, а створює безпечне середовище для самостійних відкриттів. Уточнено структуру емоційно-ціннісного ставлення, що охоплює емоційний, когнітивний, мотиваційний та поведінковий компоненти. Визначено ключові напрями впливу підходу: здоров’язбережувальний (фізичне загартування та зміцнення імунітету), психотерапевтичний (релаксація, зниження рівня дитячої тривожності), когнітивно-дослідницький та естетичний. Практичний аспект дослідження розкрито через алгоритми організації ігрової діяльності («Жива вода», «Будівельники греблі», «Рятувальна операція» тощо), які демонструють трансформацію звичайної калюжі на багатовимірну природну лабораторію для цілісного розвитку особистості. Резюмовано, що впровадження «педагогіки калабані» сприяє реалізації завдань Державного стандарту дошкільної освіти, формуючи екологічну компетентність через суб’єкт-суб’єктне сприйняття навколишнього світу. Сорочинська О. А. «Педагогіка калабані» як засіб виховання у дітей середнього дошкільного віку емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля / О. А. Сорочинська, В. О. Будішевська // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 220-230. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13709 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13708 Формування православної богословської освіти на Донбасі (XVIII – початок XXI ст.) Рубан, М. Ю. У статті здійснено системну історико-інституційну реконструкцію процесу формування православної богословської освіти на території Донбасу від XVIII ст. до початку XXI ст. Простежено еволюцію освітніх форм – від ранніх парафіяльних шкіл і духовних училищ імперського періоду до пострадянських спроб створення багаторівневої системи духовної освіти. Показано, що в імперський час регіональна модель обмежувалася повітовими духовними училищами, які забезпечували базову підготовку духовенства, але не трансформувалися в центр вищої богословської освіти. Обґрунтовано тезу про структурну залежність регіону від зовнішніх семінарських осередків. Проаналізовано радянський період як етап інституційного розриву, що призвів до ліквідації системи духовної освіти та втрати безперервності освітньої традиції. Висвітлено компенсаторні форми підготовки духовенства у воєнний і повоєнний час, які не набули статусу стабільних навчальних інституцій. Окрему увагу приділено пострадянському етапу, що характеризувався асиметричністю розвитку: за відсутності розгорнутої освітньої мережі в Донецькій області в Луганській області сформовано систему духовних училищ із подальшою інституціоналізацією богословського університету. Розмежовано конфесійні моделі духовної підготовки та світські академічні форми викладання теології і релігієзнавства в університетському середовищі. На основі архівних матеріалів і спеціальних досліджень уточнено хронологію, статус і функціональне навантаження окремих освітніх осередків. Доведено, що ключовою характеристикою розвитку богословської освіти на Донбасі є інституційна асиметрія, зумовлена історико-політичними чинниками. Окреслено можливі перспективи формування мережево-інституційної моделі православної богословської освіти з урахуванням регіонального досвіду та сучасних викликів. Рубан М. Ю. Формування православної богословської освіти на Донбасі (XVIII – початок XXI ст.) / М. Ю. Рубан // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 202-219. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13708 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13707 Сутність поняття «soft skills» в освітньому просторі: історія і сучасність Павлюк, О. М. У статті здійснено теоретичне узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття soft skills у сучасному освітньому просторі. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією цілей і результатів освіти, посиленням вимог до особистісної мобільності, комунікативної компетентності, критичного мислення, емоційної саморегуляції та здатності до ефективної взаємодії в умовах динамічних суспільних змін. У роботі узагальнено погляди дослідників щодо змісту поняття soft skills, з’ясовано основні напрями його трактування в педагогічному та психологічному дискурсі, а також охарактеризовано специфіку використання цього терміна в контексті професійної підготовки й розвитку особистості. На основі порівняльного аналізу авторських дефініцій встановлено, що в сучасній науковій літературі відсутнє єдине універсальне визначення поняття soft skills, однак більшість підходів збігаються у розумінні їх як надпрофесійних навичок, що забезпечують ефективність діяльності людини в освітній, соціальній і професійній сферах. У результаті дослідження виокремлено три найголовніші особливості трактування soft skills у сучасному освітньому просторі: інтегративно-особистісний характер, що виявляється у поєднанні інтелектуальних, емоційних, поведінкових і ціннісних характеристик; соціально-комунікативну спрямованість, яка виявляєтьсяту здатності до міжособистісної взаємодії, співпраці, командної роботи та конструктивного спілкування; адаптивно-функціональну роль, що забезпечує успішне реагування особистості на зміни, професійну мобільність, самореалізацію та здатність до безперервного навчання. Доведено, що soft skills доцільно розглядати як один із ключових результатів сучасної освіти, орієнтованоїтості, здатної ефективно діяти в складних і мінливих умовах сьогодення. Павлюк О. М. Сутність поняття «soft skills» в освітньому просторі: історія і сучасність / О. М. Павлюк // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 195-201. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13707 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13706 Співпраця закладу вищої освіти та громади щодо забезпечення доступу ветеранів війни та членів їхніх сімей до освітніх послуг Юрків, Я. І. У статті окреслено особливості співпраці закладу вищої освіти та громади щодо забезпечення доступу ветеранів війни та членів їхніх сімей до освітніх послуг: інформування про можливості професійного розвитку та перекваліфікації, створення спеціалізованих платформ, які висвітлюють та розширюють обізнаність відповідної категорії громадян про такі можливості; розробка, впровадження та оптимізація освітніх програм, програм неформальної освіти, підвищення кваліфікації і стажування, моделей наставництва відповідно до потреб ветеранів війни та членів їхніх сімей як стейкхолдерів; здобуття ними обраного рівня вищої освіти; підвищення професійної мобільності; диверсифікація освітніх послуг; розвиток підприємницьких ініціатив; надання в процесі навчання різних видів підтримки; адаптація ветеранів до цивільного життя та ринку праці. Зазначено, що урахування відповідних особливостей сприяє професійній інтеграції та реінтеграції ветеранів війни та членів їхніх сімей, підвищенню якості освітньої діяльності та конкурентоспроможності закладу вищої освіти, налагодженню ефективної взаємодії з організаціями та установами громади. Визначено основні показники якості освітніх послуг: моніторинг їх ринку з метою мобільного реагування на потреби ветеранів війни та членів їхніх сімей; розширення напрямів освітньої діяльності; перехід на системні позиції забезпечення якості надання освітніх послуг; надання освітніх послуг у сфері післядипломної освіти на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду; розвиток додаткових освітніх послуг. Юрків Я. І. Співпраця закладу вищої освіти та громади щодо забезпечення доступу ветеранів війни та членів їхніх сімей до освітніх послуг / Я. І. Юрків // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №2 (192). — C. 185-194. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/13706 2026-01-01T00:00:00Z