http://hdl.handle.net/123456789/10940 Tue, 14 Apr 2026 17:14:34 GMT 2026-04-14T17:14:34Z http://hdl.handle.net/123456789/10955 «Коли квітне папороть»: сучасна мовно-пісенна інтерпретація фітосимволу Клєщова, О. У статті розглянуто сучасний український пісенний дискурс, представлений мініальбомом «Коли квітне папороть». Це співпраця молодих українських музикантів – ROXOLANи (Роксоляни Сироти) і Пилипа Коляденка у складі творчої спілки «Phil it». Мініальбом «Коли квітне папороть» містить чотири пісенні композиції: «Блукаємо», «120», «Обіймай», «Мені тебе бракує». У роботі, по-перше, з‘ясовано, що пісенні тексти мініальбому – це 1) вишукана поезія для сучасних і свідомих людей; 2) лірична пісенна розповідь про кохання без кінцівки, без завершення дійства, сповнена усіма можливими настроями та кольорами мовно-пісенної палітри; бо кожна пісня альбому відображає ледь вловимі, тендітні грані та відтінки кохання, – від перших мрій і пристрасті до ностальгії та яскравих спогадів про душевні тривоги сучасних українців. По-друге, досліджено та проаналізовано: а) назву альбому, яка містить фітосимвол «папороть» (зілля щастя-долі, жар-цвіт, Перунів- цвіт, вогнецвіт, вовча трава, квітка щастя, квітка-мрія, кочедижник; вогняна квітка, чарівна квітка, чародійна квітка); «цвіт папороті» (цвіт, квіт, квітка); б) семантику образно-виражальних засобів (гребінь хвиль, обвуглена печаль, п’яніє вітер, тиша розбилася дзвінко, правда гірка, леліяти, небеса) та образи і символи (вітер, серце) пісенних текстів; По-третє, з‘ясовано, що легенда про вогняну квітку папороті – це філософська тема: не про матеріальні цінності, а швидше про духовні (за проф. С. Килимником), оскільки квітка папороті – це квітка щастя, людське самопізнання, удосконалення, спостереження та пізнання життя, природи, служіння високій ідеї, яка полягає у тому, щоб зробити людей щасливими / ощасливити. По-четверте, у висновках підкреслено, що співаки й автори пісенних текстів – Роксоляна Сирота і Пилип Коляденко – 1) інтерпретували стародавню легенду, осучаснивши її в піснях мініальбому «Коли квітне папороть», і 2) наділили назву музичного альбому новими сенсами. Клєщова О. «Коли квітне папороть»: сучасна мовно-пісенна інтерпретація фітосимволу / О. Клєщова // Лінгвістика. — 2024. — № 2 (50). — С. 96-107. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10955 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10954 Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художніх і науково-популярних творах Миколи Руденка Глуховцева, І. У поетичних і прозових творах Миколи Руденка фразеологічні одиниці становлять енциклопедійно-пізнавальне середовище як комплекс вербальних одиниць, що є носієм мовної та мовленнєвої інформації. Фразеографічні параметри цього середовища (імпліцитні та експліцитні) для читача мають бути зрозумілими без додаткового коментаря. Роз‘яснення фразеологічного значення та його відтінків, розкриття конотації, маркування стилістичних показників, пояснення наявних контекстів виявляють тонкощі творчої лабораторії майстра слова. Фразеологія прозових творів Миколи Руденка відтворює ментальні риси українського народу, чому сприяють передусім стійкі сполучення слів соматичного коду (вони становлять близько 24,8% усієї кількості одиниць), анімістичного, релігійного, демонологічного, антропоморфного етнокоду й морального субкоду. Фразеологія поетичних творів відображає комунікативну компетенцію, спрямованість і потреби ліричного героя. Тематичне групування поетичних творів дозволяє виділити стійкі сполучення слів, використані майстром слова для змалювання образу автора, його опонента. Тому можемо говорити про фразеологічний портрет українського народу в поезіях М. Руденка, а також ліричного героя і його опонента. З допомогою фразем поет образно відтворює ставлення різних груп населення до мови, визначає місце рідної мови в житті українського народу. Науково-популярні твори Миколи Руденка позначені використанням різноманітних сентенцій, що репрезентують багатовіковий досвід українського народу, роздуми самого автора. Порушуючи важливі питання сьогодення, письменник намагається вивести формулу енергії прогресу, яка спонукає його до формулювання закономірностей, що він їх помічає в житті. Філософічності науково- популярних творів сприяє вживання прислів‘їв, висловів відомих учених і передових культурних діячів, що вказує на інтертекстуальність мови письменника. У цих працях митця важливе місце посідають також загальновживані терміни, що відтворюють дух епохи. Глуховцева І. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художніх і науково-популярних творах Миколи Руденка / І. Глуховцева // Лінгвістика. — 2024. — № 2 (50). — С. 86-95. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10954 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10953 Крилаті латинські вислови з конституентами-антонімами Бобух, Н.; Стеценко, В. У статті проаналізовано крилаті латинські вислови з семантично протиставлюваними лексемами, які зафіксовані в лексикографічних джерелах. Описано поняття протилежності у працях давньогрецьких філософів (Геракліта, Платона, Аристотеля та ін.). Простежено продуктивність латинських крилатих висловів, семантично протиставлювані компоненти яких репрезентують соціальні явища: війна – мир, життя – смерть, сміливість – боягузтво, слава – ганьба. Прокоментовано походження афоризмів Si vis pacem, para bellum. – Хочеш миру – готуйся до війни; Aut cum scuto, aut in scuto. – Або зі щитом, або на щиті; Cedant arma togae. – Нехай зброя поступиться місцем тозі; Inter arma silent Musae. – Коли говорять гармати, музи мовчать та ін., які особливо актуальні на сучасному етапі, наведено приклади їх уживання в українській поезії. Розглянуто фраземи з емотивними контрастивами та стійкі вислови, з антонімічними компонентами, які виражають темпоральні й локативні характеристики, репрезентують релігійні уявлення людини. У художніх текстах такі крилаті вислови актуалізовані і українською, і латинською мовами. Описано стійкі вислови, утворені на основі опозицій свій – чужий, добро – зло, друг – ворог, дружба – ворожнеча та ін. Виокремлено латинські афоризми з контекстуальними антонімами: гора – муха, море – крапля, негода – Феб (сонце), орел – муха, слон – муха, троянди – колючки та ін. Виявлено оксиморонні синтагми, які, актуалізуючи зв‘язок між полярними компонентами опозицій, репрезентують суперечливу сутність зображуваних предметів і явищ об‘єктивної дійсності. Зафіксовано крилаті латинські вислови, уживані в юриспруденції та в багатьох повчаннях і настановах, як поводитися за тих чи тих ситуацій, що ґрунтовані на семантично протиставлюваних лексемах. Бобух Н. Крилаті латинські вислови з конституентами-антонімами / Н. Бобух, В. Стеценко // Лінгвістика. — 2024. — № 2 (50). — С. 74-85. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10953 2024-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10952 Стилістичні функції особових займенників у сучасних поетичних текстах Безгодова, Н.; Колесникова, Л. Статтю присвячено вивченню стилістичних особливостей особових займенників у поетичних текстах періоду лютий 2022 року – квітень 2024 року. З‘ясовано емоційно-експресивне навантаження займенників у поетичному мовленні й проаналізовано їхні стилістичні функції. Доведено, що поетичний текст репрезентує особові займенники, що відкривають шлях до глибин авторських почуттів і художньої образності, як засіб звʼязку між автором і читачем. Займенники в поезії – це не просто граматичні одиниці, а ключі до розуміння й відчуття всього багатства поетичного світу. Особові займенники розглянуто як такі, що змінюють свою граматичну форму відповідно до контексту, адаптуючись до слів, з якими їх ужито. Це дозволяє їм ще більше впливати на смислове наповнення й емоційну сферу поезії, розширюючи можливості мови та дозволяючи висловити найскладніші почуття й думки. Займенники в поезії стають тим складником, який збагачує поетичний текст. Хоча в українській лінгвістичній царині науковці акцентували увагу на унікальності особових займенників (О. Калашник), морфологічних формах і граматичних значеннях займенників (М. Плющ), комунікативно-інтенційному їх потенціалі (С. Шабат-Савка), відсутності постійного значення займенників (І. Ющук), пропонована розвідка робить спробу розкрити потенціал особових займенників, які не просто є морфологічним елементом мови, але й допомагають передати найглибші почуття та враження і стають часткою світу поетичного твору воєнного періоду. Установлено, що вживання особових займенників може значно змінювати тон та емоційну насиченість тексту, надаючи йому особистісного й інтимізованого відтінку; суттєво модифікує оцінні й експресивні параметри висловлювання; є елементом внутрішнього діалогу та конструктом риторичних питань і поширених звертань. На підставі аналізу фактичного матеріалу з‘ясовано, що для сучасного поетичного тексту показовою є антитеза, що становить модель особових займенників Я – МИ, Я – ВИ, Я – ТИ, тоді як з-поміж одиничних займенників найбільш уживаним є займенник МИ. Безгодова Н. Стилістичні функції особових займенників у сучасних поетичних текстах / Н. Безгодова, Л. Колесникова // Лінгвістика. — 2024. — № 2 (50). — С. 64-73. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/10952 2024-01-01T00:00:00Z