http://hdl.handle.net/123456789/1059 Wed, 15 Apr 2026 18:55:52 GMT 2026-04-15T18:55:52Z http://hdl.handle.net/123456789/12855 Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2026. – №1. – 170 с. РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Головний редактор Юрків Я. І., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки, проректор з науково-педагогічної роботи, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна Члени редакційної колегії Данильчук Л. О., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна Караман О. Л., доктор педагогічних наук, професор, ректор, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна Отравенко О. В., кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна Петришин Л. Й., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна Рассказова О. І., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи, Комунальний заклад «Харківська гуманітарнопедагогічна академія» Харківської обласної ради, Україна Степаненко В. І., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та педагогіки вищої школи, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна Яцек Пижальський, доктор хабілітований, Університет імені Адама Міцкевича в Познані, Польща Еліза Рибська, доктор хабілітований, Університет імені Адама Міцкевича в Познані, Польща Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2026. – №1. – 170 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12855 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12647 Формування креативності у здобувачів вищої освіти Ручкіна, М. М. У сучасних умовах стрімких змін креативність набуває особливого значення як ключовий чинник успіху в різноманітних галузях. Система вищої освіти повинна відповідати цим викликам, допомагаючи здобувачам освіти не тільки опановувати фахові знання, а й розвивати творче мислення, здатність нестандартно вирішувати завдання та генерувати інноваційні ідеї. Виховання креативності в процесі навчання у вишах стає надзвичайно важливим, адже роботодавці сьогодні очікують від молодих фахівців не лише професійної компетентності, а й гнучкості, адаптивності та здатності до інновацій. Мета дослідження – дослідження особливостей формування креативності у здобувачів закладу вищої освіти та визначення вправ, які найбільш поширені в освітньому процесі. У дослідженні використано такі методи: аналіз, узагальнення, систематизація, анкетування. Визначено, що розвиток креативності сприяє розвитку ініціативності, формуванню власних поглядів і переконань, а також вихованню почуття відповідальності, які є надзвичайно необхідними серед якостей для майбутнього фахівця. Етапами процесу розвитку професійних умінь і творчих здібностей у здобувачів освіти під час навчання в університеті є такі: репродуктивний, репродуктивно-творчий, творчо-репродуктивний, творчий. Схарактеризовано різні підходи до умов формування креативності у здобувачів вищої освіти. Визначають умови за такими групами: здібності та схильності як комплекс соціально-психологічних і фізіологічних якостей особистості, що роблять її придатною до певної творчої діяльності; поєднання протилежних психологічних якостей, індивідуальна динаміка їхнього прояву; оптимальні організаційні умови, що сприяють творчій продуктивності. Також умови визначають відповідно до учасників освітнього процесу, що передбачають підготовку викладачів, активне залучення студентів до участі у творчих проєктах та моделювання освітніх ситуацій із використанням поведінкових, когнітивних і ціннісних критеріїв. Проаналізовано інтерактивні технології, які сприятимуть розвитку креативності у здобувачів освіти за групами: кооперативне навчання, колективно-групове навчання, технології ситуативного моделювання. Представлено результати опитування здобувачів закладу вищої освіти щодо вправ, які найчастіше використовують викладачі в освітньому процесі для формування креативності. Ручкіна М. М. Формування креативності у здобувачів вищої освіти / М. М. Ручкіна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2025. — №2. — C. 143-148. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12647 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12646 Інтеграція елементів соціально-емоційного навчання у програми неформальної освіти субʼєктів соціально-педагогічної підтримки дітей з аутизмом Печериця, Н. М.; Анголенко, В. В.; Тарасенко, Н. В. У статті досліджено проблему інтеграції елементів соціально-емоційного навчання (СЕН) у програми неформальної освіти для фахівців, які здійснюють соціально-педагогічну підтримку дітей з аутизмом. Проведений аналіз сучасного стану наукових досліджень у галузі соціально-емоційного розвитку дітей з аутизмом демонструє специфіку їхніх труднощів у розумінні та вираженні емоцій, налагодженні соціальних взаємодій та адаптації до соціального середовища. Особливо підкреслюється недостатня увага до питання інтеграції саме елементів СЕН у програми неформальної освіти, які мають значний потенціал для єфективного та гнучкого реагування на потреби означеної категорії осіб. У статті розкрито сутнісне розуміння соціально-емоційного навчання як цілісного процесу, спрямованого на розвиток у дітей з аутизмом здатності усвідомлювати та керувати своїми емоціями, розуміти емоції інших, налагоджувати та підтримувати позитивні міжособистісні стосунки, приймати відповідальні рішення та ефективно розв’язувати конфлікти. Підкреслено такі переваги неформальної освіти, як її гнучкість у формуванні змісту та виборі форм навчання, практична спрямованість на розв’язання конкретних професійних завдань, можливість оперативного реагування на нові наукові дані та потреби практики, а також створення сприятливого середовища для обміну досвідом між фахівцями. Визначено та охарактеризовано основні напрямки ефективної інтеграції елементів СЕН у програми неформальної освіти для фахівців соціально-педагогічної підтримки дітей з аутизмом. Серед ключових напрямків виділено: глибоке ознайомлення слухачів з теоретичними засадами соціально-емоційного навчання та специфічними особливостями соціально-емоційного розвитку дітей з аутизмом; практичне оволодіння різноманітними методиками та інструментами СЕН, адаптованими для роботи з дітьми з аутизмом; цілеспрямований розвиток рефлексивних навичок у фахівців, що сприяє кращому розумінню власних емоцій та емоцій дітей, а також підвищенню рівня емпатії; формування навичок ефективної та конструктивної співпраці з батьками дітей з аутизмом та іншими залученими фахівцями (психологами, педагогами, логопедами та іншими фахівцями); а також обов’язкове висвітлення важливих етичних аспектів професійної діяльності у сфері соціально-педагогічної підтримки дітей з аутизмом. Печериця Н. М. Інтеграція елементів соціально-емоційного навчання у програми неформальної освіти субʼєктів соціально-педагогічної підтримки дітей з аутизмом / Н. М. Печериця, В. В. Анголенко, Н. В. Тарасенко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2025. — №2. — C. 137-142. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12646 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12645 Формування культури безпеки студентської молоді на заняттях з фізичного виховання як інструмент подолання гендерних стереотипів у виборі професійного шляху Кравченко, А. В. У статті досліджується комплексна проблема впливу вкорінених гендерних стереотипів на процес професійного самовизначення молоді, зокрема студентів закладів вищої освіти. Акцентується увага на необхідності формування цілісної культури безпеки в освітньому середовищі, яка передбачає не лише фізичний захист, а й створення психологічно комфортних умов для навчання та розвитку кожного здобувача/-ки освіти, незалежно від його/її гендерної приналежності. Обґрунтовано важливість переосмислення застарілих підходів до організації та змісту фізичного виховання з метою забезпечення рівних можливостей для самореалізації молоді, незалежно від їхньої статі. Розкрито потенціал фізичного виховання як фективного інструменту для цілеспрямованого подолання гендерних стереотипів у контексті професійного вибору студентів/-ок ЗВО. Розроблено детальні рекомендації, які включають: переосмислення навчальних нормативів та критеріїв оцінювання з урахуванням індивідуальних можливостей студентів/-ок; розширення спектру видів фізичної активності, що не обмежуються традиційними гендерними уявленнями; формування змішаних навчальних груп для створення атмосфери співпраці та взаєморозуміння; використання гендерно ейтральної термінології та візуальних матеріалів, що відображають різноманітність гендерних ролей; акцентування на функціональності та користі фізичної активності для здоров’я та професійного розвитку, а також залучення успішних професіоналів/-ок різної статі як прикладів для наслідування. Підкреслюється важливість підвищення кваліфікації викладачів/-ок фізичного виховання з питань гендерної рівності та формування у них компетентності щодо застосування гендерночутливих методик викладання. Кравченко А. В. Формування культури безпеки студентської молоді на заняттях з фізичного виховання як інструмент подолання гендерних стереотипів у виборі професійного шляху / А. В. Кравченко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2025. — №2. — C. 131-136. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12645 2025-01-01T00:00:00Z